Об'єднання Німеччини: відмінності між версіями

Пізніші дослідники виступили проти цієї ідеї, стверджуючи, що Німеччина не мала жодного ''особливого шляху'', подібно до того, як історія інших країн має свої особливості, історіографічна ідея відома як [[винятковість]]<ref>Blackbourn and Eley. ''Peculiarities'', Part I.{{ref-en}}</ref>. Натомість, ця група істориків вважає, що 1848&nbsp;рік відзначив конкретні досягнення ліберальних політиків; багато їхніх ідей і програм пізніше потрапили до соціальних програм Бісмарка (наприклад, соціальне страхування, освітні програми, і розширення виборчого права). Крім того, поняття особливого шляху спирається на те, що шлях деяких інших країн (в даному випадку, Великобританії) є загальноприйнятою нормою<ref>Blackbourn and Eley, ''Peculiarities'', Chapter 2.{{ref-en}}</ref>. Ця школа також піддає сумніву Британську модель та новіші дослідження націєтворення в Британії й інших «нормальних» країнах (наприклад, Франції та США) вони припустили, що навіть в цих державах, розвиток нації не був рівномірним, або особливо рано, але відбувалось в основному в середині та кінці XIX століття<ref>Blackbourn and Eley, ''Peculiarities'', сс. 286–293.{{ref-en}}</ref>. Наприкінці 1990-х&nbsp;років цей погляд став головним, хоча деякі історики<ref>Jürgen Kocka, «Comparison and Beyond.'» ''History and Theory'', Vol. 42, No. 1 (February, 2003), С. 39–44, and Jürgen Kocka, «Asymmetrical Historical Comparison: The Case of the German ''Sonderweg''», ''History and Theory'', Vol. 38, No. 1 (February, 1999), сс. 40–50.{{ref-en}}</ref> досі вважають аналіз з погляду особливого шляху корисним для розуміння періоду націонал-соціалізму<ref>Типовий аналіз цієї точки див. Richard J. Evans, ''Rethinking German history: nineteenth-century Germany and the origins of the Third Reich.'' London, 1987.{{ref-en}}</ref>.

 

 

=== Проблема сфер впливу: Ерфуртський союз та Ольмуцький договір ===