Повість про Ґендзі: відмінності між версіями

'''«Ґе́ндзі моноґата́рі»''' ({{lang-ja|源氏物語, げんじものがたり}}, «Повість про Ґендзі»<ref>Інші назви: «Ґендзі но моноґатарі» ({{lang-ja|源氏の物語, げんじのものがたり}}, «Повість про Ґендзі»), «Хікару Ґендзі моноґатарі» ({{lang-ja|光源氏物語, ひかるげんじものがたり}}, «Повість про Хікару Ґендзі»), «Мурасакі но моноґатарі» ({{lang-ja|紫の物語, むらさきのものがたり}}, «Повість Мурасакі Сікібу»). Скорочені варіанти: «Ґенґо» ({{lang-ja|源語, げんご}}, «Повість про Мінамото»), «Сібун» ({{lang-ja|紫文, しぶん}}, «Тексти Мурасакі Сікібу»), «Ґендзі» (源氏, げんじ, «Ґендзі»).</ref>) &nbsp;— пам'ятка класичної [[японська література|японської літератури]], [[лірика|ліричний]] твір жанру [[моноґатарі]] [[період Хей'ан|періоду Хей'ан]].

Створений між [[1001]] і [[1005]] роками. Складається з 54 томів. Авторство приписують придворній пані, письменниці і поетесі [[Мурасакі Сікібу]].

Основу твору складає розповідь про яскраві любовні пригоди принца [[Хікару Ґендзі]] та його муки в похилому віці як розплату за гріхи молодості. Повість проникнута популярними буддистькими ідеями того часу: невідворотністю [[карма|карми]] і відповідальностю за скоєне в попередніх і теперішньому життях.

Згідно з оцінками літературознавців є найкращим твором в жанрі моноґатарі, а також найбільшим шедером японської літератури за обсягом, структурою, глибиною змісту та передачі душевних переживань персонажів. Повість справила величезний вплив на творчість письменників і поетів Японії пізніших часів.