Іпостась: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Zimina (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Zimina (обговорення | внесок)
Рядок 11:
У 5 – 7 сторіччях в християнському богослов'ї стосовно тлумачення боголюбської особи [[Ісус Христос | Христа]] було розроблено концепцію іпостасі як результату поєднання двох сутностей.
 
Східні богослови вживали поняття «іпостась» в сенсі і замість особи, а західні тим же словом висловлювали поняття (ουσία) «істота». Перший образ вираження з IV століття став панівним ([[Єпіфаній Кіпрський]], [[Василь Великий]], [[Григорій Богослов]], [[Іоанн Златоуст]]). Проте ще в V столітті церковні письменники вживали слово іпостась то в тому, то в іншому сенсі. Починаючи з VI століття, згідно слововживанню, яке було прийнято слідом за Василем Великим і Григорієм Богословом [[Перший Константинопольський собор | Другим вселенським собором]], слово іпостась всією церквою вживається як [[синонім]] [[особа | особи]]: "єдиний Бог у трьох іпостасях або обличчях". Лише в [[середньовіччя]] деякі [[єретик]]и ([[Богомильство | богомили]], [[вальденси]]), а також [[Номіналізм | номіналісти]] повторювали вчення древніх, що іпостасі в Бозі суть або імена, або прояви сили ([[Ісус Христос | Бог-Син]] або Божий розум, [[Святий Дух |Бог-Дух святий]]). Деякі [[схоласт]]ики ([[Абеляр]], [[Канонік Росцелін | Росцелін]]) і німецькі богослови-раціоналісти кінця 18 століття вчили, що Божі іпостасі мають одну природу, але мають її кожна окремо (подібно до того, як три окремі людські [[особистість | особистості]]), і тому іпостась або особи в [[Бог]]і суть три боги, а не один [[Бог]].
У 19 – 20 сторіччях спостерігається [[тенденція]] до тлумачення «іпостасі» як певного особистого і загальнолюдського начала ([[Соловйов Володимир Сергійович]]) з метою вийти за межі атомарної концепції [[індивід]]а до поняття особистості як [[свобода | свободи]] по відношенню до [[природа | природи]].