Сабалдир Григорій Олексійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Григо́рій Олексі́йович Сабалди́р''' (29 вересня ([[13 жовтня]]) [[1883]], село [[Покровська Багачка]], нині [[Хорольський район|Хорольського району]] [[Полтавська область|Полтавської області]] — [[3 квітня]] [[1957]], [[Київ]]) — український мовознавець-нормативіст і лексикограф. Кандидат філологічних наук (1956).
== Біографія ==
Склав (у співавторстві з М. Грунським) «Правила укр. правопису» (практичний порадник). «Словник найнеобхідніших в діловодстві слів та виразів» (1925), повторені в збірному «Правописному рос.-укр. словнику ділової мови (конторської та рахівничої)» (1926), як і граматику («Укр. мова», 1926); окремо видав «Практичний рос.-укр. словник» бл. 30 000 слів (1926), а в співавторстві з О. Коломацькою «Правописний словник та правила правопису й розділових знаків» бл. 25 000 слів (1930). 1934 в «Мовознавстві» з'явилися за його підписом цькувальні рецензії «а «Історію форм української мови» М. Грунського й П. Ковальова та на «Нариси з укр. синтакси» С. Смеречинського.▼
1913 року закінчив Глухівський учительський інститут. 1922 року закінчив Київський інститут народної освіти.
У 1925—1931 роках був викладачем, доцентом, згодом професором Київського педагогічного інституту. Від 1927 року — науковий співробітник Інституту наукової мови ВУАН. Від 1931 року — старший науковий співробітник Інституту мовознавства ВУАН.
1935 року незаконно репресовано. 1938 року звільнео з табору без права жити в Україні. У 1938—1940 роках учителював у місті Дубовка нинішньої Волгоградської області Росії, далі (до 1956 року) працював старшим викладачем Вольського учительського інституту Саратовської області.
До Києва повернувся 1956 року.
== Наукова діяльність ==
▲Склав (у співавторстві з
1934 року в «Мовознавстві» з'явилися за його підписом цькувальні рецензії на «Історію форм української мови» М. Грунського й П. Ковальова та на «Нариси з української синтакси» С. Смеречинського.
== Література ==
| |||