Сілій Італік: відмінності між версіями

'''ТіберійТібе́рій КаційКа́цій АсконійАско́ній СілійСі́лій ІталікІта́лік''' (28 - — 103) - — давньоримський поет та політик часів ранньої Римської імперії.

Про місце народження й родину Сілія мало відомостей. За деякими даними місцем його народження визначають Падую (давній патавіум) з огляду на те, що там було розповсюджено прізвище Асконій. Когномен "«Італік"» Сілій отримав у зв'зку з тим, що був членом громади або гуртка під назвою "«Італіки"».

Сілій Італік не приймавбрав активної участі у політичних змовах та якихось загрозливих для життя політичних акціях. За правління імператора [[Нерон]]а виступав з боку обвинувача проти жертв тиранії Нерона, сприяв останнього у згубі ворогів імператора. У 68 році Сілій Італік став консулом. В подальшому затоваришував з імператором Вітеллієм. На цій підставі приймав участь у перемовинах між вітеллієм та Фабієм Сабіном, старшим братом майбутнього імператора [[Веспасіан]]а. Незважаючи на дружбу Сілія з Вітеллієм імператори з династії Флавієв ставилися до нього добре.

У 77 році Сілія призначено проконсулом у провінцію Азія. тут він показав себе добрим та господарчим правителем, багато зробив для міст цієї провінції. На знак прихильності до дій сілія Італік у м. Афродісіаді встановлено спеціальний напис, що уславлює Сілія.

Десь у 80-х роках Сілій Італік відійшов від державницьких справ, переїхав на свою віллу до Кампанії. Тут він займався складанням своєї поеми "«Пуніка"», присвяченої Другої Пунічної війні, колекціонуванням. Перші вірші написані були у 88 році. "«Пуніка"» стала однією із значущих творів періоду [[принципат]]у. Затоваришував з філософами Луцієм Аннеєм Корнутом та Епіктетом, які були високої думки щодо Сілія.

У 103 році до н. е. Сілій Італік, який страждав від тяжкої хвороби - — невеліковної пухлині - — наклав на себе руки, довівши себе голодуванням до смерті.

* Пуніка. 17 книг.

* James D. Duff (Hrsg. u. Übers.): Silius Italicus Punica. Latein und englisch. 2 Bde. Heinemann, London 1961.