Бакла: відмінності між версіями

▲Крутий обрив [[куеста|куести]] складається з пласта міцного мшанкового і залягаючого поверх нього [[нуммулітовий вапняк|нуммулітового вапняку]]. Ці пласти мають різну міцність і руйнуються з різною швидкістю. Внаслідок цього тут добре виражені два карнизи та тераса між ними. Форми вивітрювання вапняку набувають вельми оригінальних, а у вапняках на крутих схилах куести можна побачити мушлі викопних устриць, рештки морських їжаків та інших мешканців древнього моря, яке існувало тут понад 50 мільйонів років тому.

▲З оригінальних форм вивітрювання примітний 40 метровий [[сфінкс]], нижче якого за схилом спостерігаються ряди тисяч природних поглиблень у вапняку - стільників - зразків [[стільникове вивітрювання|стільникового вивітрювання]] гірських порід.

▲Бакла приваблює відвідувачів [[Відслонення гірських порід|відслоненнями]] гірських порід, що стали в 1984 році об'єктом офіційної екскурсії [[Міжнародний геологічний конгрес|Міжнародного геологічного конгресу]], який відбувався тоді в Криму. Тут проходять практику майбутні геологи вузів Росії і України.

▲== Печерне місто Бакла ==

▲Приблизно у другій половині III століття на вершині Бакли було засновано укріплене поселення. У V - першій половині VI ст. тут було споруджено першу лінія його оборони, посилену в VIII-IX століттях. Стіни захищали найбільш уразливий південний пологий схил. У кінці III - початку IV століть укріплення становило єдине ціле з іншим селищем, з південної сторони якого розміщувалися господарські споруди виноробного комплексу. У VI ст. на місці виноробного комплексу побудували замок. Його оборонні споруди були складені з великих блоків вапняку на вапняному розчині. Бойові печери перебували під західною ділянкою цитаделі в двадцятиметровому обриві. У деякі з них вели люки, в інші - висічені в скелі сходи. Тут несли дозор і вели фланговий обстріл наступаючого ворога лучники і пращники. Приміщення господарського та оборонного призначення вирубувалися у мергелях і вапняках крейдяного карниза куести. Замок був захищений ровом.Примикаючі до замку слобода і сільське поселення було не захищене стінами, що було характерно для феодальних комплексів середньовіччя. На місці сільського поселення часто знаходять уламки великих глиняних піфосів; у східній частині виявлено залишки гончарної печі.

▲Зараз на території Бакли можна побачити сліди двоповерхових будинків і вузеньких вулиць, невеликого храму IX ст., вбудованого в комплекс житлових приміщень, висічені в скелях могили, зернові ями, залишки виноградних давилень, кладок стін, залишки кріпосної стіни і башти, жолоби для збору води, сходи, печерну церкву, близько 100 штучних печер, вирубаних у вапняках і розташованих в два яруси. Печери були господарського та оборонного призначення, а населення жило в наземних спорудах, які не збереглися.

▲На західній околиці Бакли збереглися залишки великої церкви і чотирикутних склепів, висічених в скелі. Це ймовірно монастир. У скелях вирубано напівкруглі келії з низькими коридорами, в стінах яких видовбано ніші для світильників і лампад. Тут же знаходиться грот з настінними малюнками: фігури святих мучеників, хрести, силуети храму, кораблів і риб. Над цим церковним комплексом у виступі скелі знаходиться дуже невелика печерна церква.

▲Недалеко від церкви, вниз за течією річечки Куба в 1970 році відкрито некрополь V-IX століть. У результаті розкопок досліджено понад 800 поховальних споруд, в основному склепів, у яких ховали з IV по XI століття н. е.. У Бахчисарайському музеї представлено речі з поховань: візантійські поясна пряжка і браслет, дві фібули (що кріпилися на грудях ланцюжком), кільця, хрести, посуд з кераміки та скла.

▲У долині навпроти Бакли відкрито залишки трьох храмів. Найранніший возведено у VIII-IX століттях. У X-XI ст. було споруджено хрещатий у перерізі храм, від якого збереглися уламки арочного порталу та фрагменти фриза візантійського стилю. У XII-XIII ст. на місці храму було зведено інший, простіший.

▲Городище загинуло під ударами татарського війська золотоординського беклярбека Ногая в 1299 році.

▲Бакла вперше вивчалася співробітниками Кримського краєзнавчого музею в 1929 році, з 1961 року його вивченням займався Державний Історичний музей. У пострадянський час Бакла та навколишні некрополі піддаються розграбуванню «чорними археологами».