Банзай-атака: відмінності між версіями

'''Банзай-атака''' ({{lang-ja|万歳突撃}}, ''бандзай тоцуґекі'') — різновид масованої атаки, яку проводили солдати [[імперська армія Японії|японської армії]] проти військ [[США]] під час [[війна на Тихому океані|Війни на Тихому океані]] [[1941]]—[[1945]] років. Метою атаки було спантеличення противника гучними бойовими криками "[[Банзай]]!" та знищення його раптовим ударом. Характерною рисою подібних виступів було те, що [[японці]] часто йшли з [[самурайський меч|мечами]] і [[кинджал]]ами в руках на озброєного [[гвинтівка|гвинтівками]] і [[кулемет]]ами противника.

 

 

Частина командирів Імперії розуміла згубність такої тактики. Вони розлядали банзай-атаки як прояв "боягуства", відмову брати на себе відповідальність за проведення оборони країни та небажання самогубць думати над тим, як краще спинити ворога. Одним із прикладів негативного відношення до подібних атак серед японського керівництва були накази [[генерал-лейтенант]]а [[Курібаясі Тадаміті]], які забороняли проводити банзай-атаки в часі [[битва за Іодзіму|оборони Іодзіми]]. Завдяки дотриманню цих настанов, японці змогли довгий час стримувати чисельно і технічно переважаючу армаду США, завдавши противнику чималих втрат.

 

[[Категорія:Історія Японії]]