Дудчани: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м інтервікі: ru:Дудчаны |
|||
Рядок 60:
Багато хто з селян не вірив в переселення. Важким було прощання бойків зі своїми церквами. Громада Лютовищ (перейменованих в тому часі на Шевченкове) постановила закопати відлиті на початку ХХ ст. на зароблені односельцями в [[Америка|Америці]] гроші дзвони “Іван” (500 кг) і “Михайло” (150 кг) між церквою і кладовищем: ніхто тоді не думав, що покидає Бескиди назавжди.
На Херсонщині переселенці зустрілися з проблемами різного штибу – від побутових до ментальних. Якщо з побутовими протягом кількох років вдалося поладнати: будувалися нові будинки і цілі вулиці, то з ментальними було гірше. За постановку вертепу в Різдво 1952 року його організатори мали неприємну розмову в Бериславському [[КДБ]], а одного з переселенців – Михайла Белея – за виготовлення костюмів для вертепників та малювання портретів І.Франка, Т.Шевченка, А.Шептицького Херсонський військовий трибунал засудив на 2,5 роки як політично небезпечного для
== Джерела ==
|