МіГ-3: відмінності між версіями

== Бойове застосування під час війни ==

[[Файл:Operation Barbarossa - Russian plane.jpg|thumb|left|220px|<center>[[Операція Барбаросса]]:<br />Збитий радянський літак МіГ-3</center>]]

 

За пропозицією льотчика-випробувача [[Супрун Степан Павлович|С.&nbsp;П.&nbsp;Супруна]] були сформовані два полки на МіГ-3 з великим відсотком знайомих з ними випробувачів. Побічно це допомогло в усуненні недоліків пілотування, але залишився неподоланним основний недолік МіГ-3: перевершуючи всі винищувачі в швидкості на висотах понад 5000 м, він на малих і середніх висотах поступався винищувачам [[Як-1|Як]], [[Ла-5|Ла]] і німецьким, що разом зі слабкістю озброєння не дозволяло повноцінно використовувати МіГ-3 як фронтовий винищувач. Але він знайшов собі застосування як висотний нічний винищувач в системі [[ППО]], де його велика стеля (до 12 000 м) і висока швидкість на висотах були вирішальними. Так він в основному і застосовувався до кінця війни, зокрема, охороняючи [[Москва|Москву]]. На фронтах МіГ-3 застосовувався в [[1941]]—[[1943]] роках. (На Брянщині, на [[Кубань|Кубані]], в [[Молдова|Молдавії]] і в [[Крим]]у). У 1941&nbsp;р. МІГ-3, незважаючи на стереотип про слабке озброєння, широко й успішно використовувався як винищувач-бомбардувальник, з установкою під крилами шести-восьми [[РС-82]] (досліди з [[РБС-132]] і [[РОФС-132]]) або двох [[ФАБ|ФАБ-50]]. Літаки МіГ-3 були єдиними серед винищувачів нового типу, які отримали в передвоєнний час бомботримачі і надійну систему скидання бомб. Також успішним було застосування МіГ-3 як розвідника. Недоліком МіГ-1 і МіГ-3 була неможливість встановлення гармати через вісь редуктора двигуна, викликана його конструкцією. Тим не менш, у сукупності більше третини випущених МіГ-3 мали озброєння (не рахуючи [[ШКАС]]) з двох-трьох великокаліберних кулеметів ([[Універсальний кулемет Березіна|БС]] і БК), батарей [[РС-82] ] і [[ШВАК (гармата)|гармат ШВАК]]. Протягом 1940—1941 &nbsp;років заводи випустили більше 3,3 тис. літаків МіГ-3.