Об'єднання Німеччини: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 272:
Політика [[Германізація|германізації]] не-німецького населення імперії, в тому числі [[Поляки|польської]] та [[Данці|данської]] меншин, почалась з нав'язування [[Німецька мова|німецької мови]], обов'язкової шкільної освіти, і спроби створення стандартизованих навчальних програм для цих шкіл, які б сприяти створенню та піднесенню ідеї спільного минулого. Нарешті, політика германізації була поширена на релігію, яку сповідувало населення новоствореної імперії<ref>Blackbourn, ''Long Century'', pp. 243–282.</ref>.
=== Культуркампф ===
{{main|Культуркампф}}
Для деяких німців поняття ''нації'' включало плюралізм, через що католики потрапили під тиск, оскільки інші німці, зокрема Бісмарк, побоювались, що вплив Папи зробить їх менш лояльними молодій нації. Канцлер Бісмарк намагався без особливого успіху обмежити вплив [[Римо-католицька церква|Римо-католицької церкви]] та її партійно-політичного крила, Католицької партії центру, в школах та інших освітніх закладах та на мовну політику. Католицька партія центру залишилися особливо добре представлена в католицьких регіонах, в Баварії і на півдні Бадену, а також в міських районах, де мешкало багато колишніх селян, які були вимушені переїхати до міст в пошуках роботу у важкій промисловості. Вона також виступала на захист прав не лише католиків, але й інших меншин, включно з польською та французькою меншинами в Ельзасі<ref>Blackbourn, ''Long Century'', pp. 283; 285–300;</ref>. Травневими законами 1873 р. освіта та призначення священиків були переведені під контроль держави, що призвело до закриття багатьох семінарій та браку священиків. Законом 1875 року були скасовані релігійні ордени, скасовані державні субсидії для Католицької Церкви, та прибрано захист свободи віросповідання з конституції<ref>Sperber, Jonathan. ''Popular Catholicism in nineteenth-century Germany'', Princeton, N.J., 1984.</ref>.
== Примітки ==
| |||