Жрецтво: відмінності між версіями

 

На відміну від [[Східні Релігії|релігій Сходу]], в [[Стародавня Греція|Греції]] не було ж. в загальноприйнятому розумінні: у полісах кожен громадянин міг приносити жертви, виконувати очищення, узливання та інші священні дії. Жерця, як правило, обирали на рік або на кілька років, часом призначали жеребкуванням. Деякі «посади» жерців діставались у спадщину на ціле життя ([[Евмольпіди]] в Елевсіні, [[Бранхіди]] в Дімах). В елліністичний період сан жерця можна було купити.

 

У Римі жерці були службовими особами, відали [[календар]]ем, оберігали [[закони]], вступали в міжнародні зносини, засідали в [[сенат]]і тощо. [[Понтифіки]], [[фламіни]], [[весталки]] були високими колегіями жерців. Великий вплив на суспільне життя країни мали авгури; салії обслуговували [[культ]] [[Марс (міфологія)|Марс]]а Квіріна; арвальські брати, луперки, жерці Фавна відали сільськогосподарським культом. Християнство перейняло чимало римських культів. У переносному значенні жрець — той, хто присвячує себе служінню чомусь: жрець [[Аполлон]]а — митець, жрець [[Морфей|Морфея]] — сплюх (жарт.), жрець [[Вакх]]а — п'яниця тощо.

 

==Література==