Сверрір I Сіґурдссон: відмінності між версіями

[[Файл:Sverrir by Arbo.jpg|міні|праворуч|200пкс250пкс|Сверрір I у бою]]

Син Унаса, виробника гредінців, та Гунхільди. Виховувався у дядька Рое, єпископа Фарерських острвоівостровів, куди родини переїхала у 1156 році. Тут він отримав гарну освіту та був висвячений на священика. Значну частину до 1170 року він прожив тут. Втім, за словами мати Сверріра той насправді був сином короля Сігурда II. Проте це твердження досить сумнівне. Напочтку 1170-х років Сверрір прибуває до Норвегії шукати своєї долі.

Сверрір долучається до біркебейрів, які підтримали [[Ейнстейн III|Ейнстейна III]]. У 1174-1177 роках бере участь у війні з [[Магнус V|Мангусом V]] на боці Ейнстейна. Після поразки під Ре 14 січня 1177 року біркебейрів Сверрір відступив до Вермланда. Тут він зібрав значні сили (допомогла його пропаганда серед селян та міщан) й домігся обрання себе головою бірбекейрів. У червні 1177 році в Еретінгеті Сверріра оголошено королем Норвегії. З цього часу тривали постійні бої між військами Сверріра I та армією ярла Ерлінга. Втім спроби Сверріра захопити Берген та Нідарос (сучасний Тронхейм) виявилися невдалими. У 1178 році Сверрір I зазнав поразки при Хатхамерені. Після цього Сверрір відступив на південь, де при Рінгеріке Сверрір завдав поразки армії Магнуса V.

Вирішальна битва між армією Магнуса V й ярла Ерлінга Кривого, з одного боку, та віськами Сверріра I, з іншого боку, 19 липня 1179 року відбулася біля Калвскіннета поблизу Нідароса. В ній армія ворогів Сверріра зазнала тяжкої поразки, а ярл Ерлінг загинув, разом з тим біркебейри захопили Нідарос. Після цього Сверрір I затвердився у містах Тренделаг та Трендерс. Навесні 1180 року Сверрір I завдав поразки Магнусу V при Ілеволлені, після якої останній втік до Данії. Завдяки цьому успіхомі Сверрір зумів зайняти м.[[Берген]].

Після здобути перемоги над ворогом сверрірCверрір I став проводити політику всередині країни на зміцнення своєї влади.

Складною залишалася внутрішня ситуація в країні через погані відносини сверріра I із церквою під час війн з Магнусом V останього підтримував архієпископ Ейстейн Ерлінсон. Після його у 1188 році смерті таку ж політику проводив його наступник Ерік Іварсон. КорольУ 1190 році король Сверрір намагався силою приборкати архієпископа, але в той втік до Лунда (Данське королівство)., а звідти поскаржився на дії сверріраСверріра папі римському [[Климент III|Клименту III]]. Скориставшись відсутністю архієпископа Сверрір почав тиснути на єпископів для зміцнення своєї влади, зрештою він домігся свого коронування 29 липня 1194 року у Бергені. Ще до того 15 липня 1194 року Ерік, архієпископ Нідароса, отримав підтримку від нового папи римського [[Целестин III|Целестина III]], а також відлучення самого Сверріра I від церкви. В цій ситуації король спрямував вірного йому Торе, єпископа хамара, до Риму. Той у 1197 році домігся від папи римського зняття відлучення.

У 1185 році повстав [[Йон I|Йон]], син Інге I. Його партія отримала назву кувлунгів. Восені цього ж рокурозпочалася нова війна за владу. У 1186 році ними було зненацько захоплено місто Нідарос. Вирішальні битви відбулися у 1188 році. під час однієї з них, біля Бергена, Сверрір I зміг здолати кувлунгів.