[[1710]] року підірваний [[Росія|російським]] військом.
У [[1738]]—[[1750]] роках відбудований у стилі [[Віленське бароко|віленського бароко]] [[Ян Ґляубітц|Яном Ґляубітцем]].
Між [[1738]] і [[1750]] роками корінним чином перебудований ([[архітектор]] [[Гаубітц Іоганн Криштоф|І. К. Глаубітц]]) в стилі пізнього [[бароко]]. Як [[уніати|уніатський]] храм отримав орієнтацію з [[південь|півдня]] на [[північ]]. З [[18 століття]] — 3-нефна кам'яна [[базиліка]] з 2-ма багатоярусними баштами на головному фасаді. Зі [[схід|сходу]] в композицію храму включені залишки стін, [[склеп]] і грановані апсиди храму 2-ої половини [[11 століття]] (довжина старої споруди визначила ширину нової). Центральний неф на головному фасаді і з боку вівтарної апсиди завершений фігурними аттіковими [[фронтон]]ами.
Пам'ятка відреставрована у [[1970]]-х роках.
У будівлі собору після реставрації [[1985]] року розміщуються концертний зал з [[Орган (музика)|органом]] і [[Полоцький музей історії архітектури Софійського собору]]. Входить в [[Національний полоцький історико-культурний музей-заповідник]].
У [[1985]] році у соборі встановлено новий [[орган]] роботи чеських майстрів.
Нині у соборі розташований музей, з концертною залою з органом.
