Марин Дринов: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 37:
== Біографія ==
Як і багато інших болгарських інтелігентів свого покоління, Дринов в молодості емігрував (1858) і здобув освіту в Росії. Навчався в [[Київ]]ській духовній семінарії, потім в [[Московський університет | Московському університеті]], у 1865—1871 працював в Австрії та в Італії, розшукуючи там документи з болгарської історії, деякий час жив у Празі. У 1869 році став одним із засновників і першим головою Болгарського літературного товариства ([[Бреїла]], [[Румунія]]). Отримав ступінь магістра і став лектором зі славістики в [[Харківський університет | Харківському університеті]], з 1876 — професор. Автор робіт про болгарський народ, про історію [[Болгарська православна церква | болгарської церкви]] (виступав за незалежність її від [[Константинопольська православна церква | Константинопольського патріархату]]), найдавнішої історії слов'ян, про слов'янсько-візантійські відносини.
Після звільнення Болгарії в 1878 році Дринов приїхав на батьківщину і став (у складі тимчасового російського управління країни) міністром народної освіти та релігійних справ. Був одним з батьків-засновників болгарської держави, співавтором [[Тирнівська конституція | Тирнівськой конституції]]. У відповідь на пропозицію австрійського уряду оголосити столицею Болгарії [[Велико Тирново]], наполіг, щоб їй стала [[Софія]]. Дринов ввів 32-літерний цивільний алфавіт, який вживався у Болгарії до 1945 року (з літерами [[ять]] та [[юси|юс]]ами, а також з німими '''ь''' та '''ъ''' на прикінці слів). Заснував в Софії національну бібліотеку.
У 1881 році Дринов повернувся до Харкова і продовжував там працювати до кінця життя. Член-кореспондент Петербурзької АН (1898), член багатьох зарубіжних наукових товариств. Після тривалої хвороби помер від [[туберкульоз]]у.
Іменем Дринова названо академічне видавництво [[Болгарська академія наук|БАН]].
| |||