Марин Дринов: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 7:
| місце_смерті=[[Харків]], [[Російська імперія]]
}}
'''Марин Стоянов Дрінов''' ({{lang-bg | Марин Стоянов Дринов}}, в Росії -'''Марин Степанович Дринов''') (нар. [[1 листопада]] [[1838]], [[ Панагюріште]] - † [[13 березня]] [[1906]], [[Харків]]) - болгарський історик і філолог,громадський діяч болгарського [[Болгарське національне відродження | національного відродження]], працював більшу частину життя в Російській імперії. Один з основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині [[Болгарська академія наук]]). ▼
{{цитата|Със своя чист ум ние лесно можем да ся дигнем и да тръгнем по пътя на истинната цивилизация|Марин Дринов}}
{{цитата|Със своя чист ум ние лесно можем да ся дигнем и да тръгнем по пътя на истинната цивилизация|Марин Дринов}}
▲'''Марин Стоянов Дрінов''' ({{lang-bg | Марин Стоянов Дринов}}, в Росії -'''Марин Степанович Дринов''') (нар. [[1 листопада]] [[1838]], [[ Панагюріште]] - † [[13 березня]] [[1906]], [[Харків]]) - болгарський історик і філолог,громадський діяч болгарського [[Болгарське національне відродження | національного відродження]], працював більшу частину життя в Російській імперії. Один з основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині [[Болгарська академія наук]]).
Як багато болгарських інтелігенти свого покоління, Дрінов в молодості емігрував (1858) і здобув освіту в Росії. Навчався в [[Київ]]ської духовної семінарії, потім в [[Московський університет | Московському університеті]], в 1865-1871 працював в Австрії та в Італії, розшукуючи там документи з болгарської історії, деякий час жив у Празі.У 1869 році став одним із засновників і першим головою Болгарського літературного товариства ([[Бреїла]], [[Румунія]]). Отримав ступінь магістра і став лектором зі славістики в [[Харківський університет | Харківському університеті]], з 1876 - професор. Автор робіт про болгарський народ, про історію [[Болгарська православна церква | болгарської церкви]] (виступав за незалежність її від [[Константинопольська православна церква | Константинопольського патріархату]]), найдавнішої історії слов'ян, про слов'янсько-візантійських відносинах.
Після звільнення Болгарії в 1878 році Дрінов приїхав на батьківщину і став (у складі тимчасового російського управління країни) міністром народної освіти і духовних справ. Був одним з батьків-засновників болгарської держави, співавтором [[Тирнівська конституція | Тирнівськой конституції]]. У відповідь на пропозицію австрійського уряду оголосити столицею Болгарії [[Велико Тирново]], наполіг, щоб їй стала [[Софія]]. Дринов ввів 32-
У 1881 році Дрінов повернувся до Харкова і продовжував там працювати до кінця життя. Член-кореспондент Петербурзької АН (1898), член багатьох зарубіжних наукових товариств. Помер від [[туберкульоз]]у.
Іменем Дрінова називається академічне видавництво БАН.
| |||