Марин Дринов: відмінності між версіями

| місце_смерті=[[Харків]], [[Російська імперія]]

}}

'''Марин Стоянов Дрінов''' ({{lang-bg | Марин Стоянов Дринов}}, в Росії -'''Марин Степанович Дринов''') (нар. [[1 листопада]] [[1838]], [[ Панагюріште]] - † [[13 березня]] [[1906]], [[Харків]]) - болгарський історик і філолог,громадський діяч болгарського [[Болгарське національне відродження | національного відродження]], працював більшу частину життя в Російській імперії. Один з основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині [[Болгарська академія наук]]).

Як багато болгарських інтелігенти свого покоління, Дрінов в молодості емігрував (1858) і здобув освіту в Росії. Навчався в [[Київ]]ської духовної семінарії, потім в [[Московський університет | Московському університеті]], в 1865-1871 працював в Австрії та в Італії, розшукуючи там документи з болгарської історії, деякий час жив у Празі.У 1869 році став одним із засновників і першим головою Болгарського літературного товариства ([[Бреїла]], [[Румунія]]). Отримав ступінь магістра і став лектором зі славістики в [[Харківський університет | Харківському університеті]], з 1876 - професор. Автор робіт про болгарський народ, про історію [[Болгарська православна церква | болгарської церкви]] (виступав за незалежність її від [[Константинопольська православна церква | Константинопольського патріархату]]), найдавнішої історії слов'ян, про слов'янсько-візантійських відносинах.