Рудня: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Ру́дня'''
Рудні з'явилися на [[Полісся|Поліссі]] у ХІV ст., прийшовши на зміну колишнім невеличким підприємствам з використанням ручних [[Сиродутне горно|сиродутних горен]]. Особливісттю рудні було використання для виробництва металу [[Водяне колесо|водяного двигуна]]. За допомогою водяного колеса приводили у дію [[міх]]и для нагнітання повітря у залізоплавильну піч (
▲'''Ру́дня''' - металургійне підприємство, на якому з [[залізна руда|руди]] отримували залізо. Рудні з'явилися на [[Полісся|Поліссі]] у ХІV ст. Вперше термін "рудня" трапляється у грамоті [[Володимир Ольгердович|Володимира Ольгердовича]] 1390 року. Рудні будували поблизу річок.
== Процес виробництва ==
▲Особливісттю рудні було використання для виробництва металу [[Водяне колесо|водяного двигуна]]. За допомогою водяного колеса приводили у дію [[міх]]и для нагнітання повітря у залізоплавильну піч (пічі називалися горно, домниця, димарка), ковальські молоти, а також механізми, що подрібнювали залізну руду.
Піч для виплавляння заліза з руди (димарка, домниця) являла собою невисоку відкриту піч, що мала димар. У округле поглиблення печі (заправу), обмазане зсередини глиною, засипали слоями [[деревне вугілля]] і промиту подрібнену руду разом з [[Нелюсована вапна|вапном]] , що слугувала [[флюс]]ом. Завантаження печі проводилося копачками і кошиками. Задня частина печі була трохи піднята, і у ній зроблено отвір, через яке повітря, нагнітаєме двома міхами, надходило у піч. Неприривчастим рухом міхів у горні підтримувалася темпеатура, необхідна для виплавлення заліза. Плавка тривала зазвичай 8 – 12 годин. У міру осідання [[шихта|шихти]] підсипували вугілля і руду. Рідкий [[шлак]] випускали через отвір у нижній частині печі. Низ печі поступово заповнювався губчастою тістоподібною залізістою масою (крицею). Витягнуту з печі крицю масою 5 – 6 пудів облуплювали дерев’яними молотками, потім, розігрівши, обтискали під великим молотом для видалення шлаку і надання більшої щільності. Після цього крицю розтинали на кілька частин, частіше на три. Кожну частину розжарювали у ковальському горні і остоточно обтискували під великим молотом. З криці масою 6 – 8 пудів отримували в реші решт 4 пуди придатного для використання заліза.
== Історія ==
== Полісся ==
== Лівобережне Полісся ===
У другій половині ХVІІ століття на [[Лівобережна Україна|лівобережному]] Поліссі залізо для войску виготовляли шість гетьманських підприємств і де-кілька підприємств, що належали козацькій старшині. Біля десяти рудень належало монастирям. Так, Чернігівський Троїцько-Ільїнський монастир 1687 року збудував на річці [[Немильня|Немильні]] залізоробне підприємство продуктивністтю біля 100 [[пуд]]ів заліза на рік. В цей період власні металургійні підприємства будували окремі ремісники і селяни. У 1740 – 1750 роках на Лівобережжі діяло 50 рудень, кожна з яких виробляла 500 – 700 сиродутного металу на рік. Таким чином, виробництво заліза тут досягало 25 – 35 тис. пудів, або 400 – 560 тон. При витраті на 1 пуд заліза 3 – 5 пудів руди загальний об’єм щорічного видобутку цієї сировини складав біля 175 тис. пудів.
Лівобережні рудні були переважно невеликими підприємствами. Вони мали всередньому по 2 – 3 горна і водяних колеса, на них працювало12 – 14 чоловік.
Виконавцем робіт на рудні був рудник. З всієї кількості виробленого заліза рудник десятину віддавав військовій скарбниці, а [[рата|рату]] власникові рудні. З залишку він оплачівав працю робітникам натурою або грошіма. Метал продавали на місці приїжджим купцям або на ярмрках.
З другої половини ХVІІІ століття металургійне виробництво на Лівобережному Поліссі почало скорочуватись. За довгий час існування деревно-вугільної металургії у цьому районі в значній мірі вичерпалися запаси болотних руд, розташованих біля підприємств, обрідшали ліси. Збільшення відстані перевезеньсировини і палива підвищувало собівартість заліза. У зв’язку з ліквідацією у 1753 році митниці на кордоніУкраїни з Росією виросло ввезення на Україну більш дешевого уральського металу.
== Правобережне Полісся ==
На Правобережному Поліссі було набагато більше рудень, аніж на Лівобережному. На кінець ХVІІІ століття їх тут було біля 500, в тому числі на території Київського воєводства у 1790 – 1791 роках – майже 200. На кінець ХVІІІ століття відбувався процес зменьшення кількості рудень. На 1836 рік рудень тут залишалося 153, а 1853 року – лише 61. <ref> Середенко М. М. Чорна металургія України. 1917 – 1957. – Київ, 1957. Стор. 8. </ref> Спочатку, цьому сприяло, зокрема, будівництво тут для виробництва заліза з руди великих порівняно з руднями доменних заводів. Доменні заводи значно перевищували рудні за об’ємом виробництва металу, чисельносттю робітників, мали більш досконалу организацію праці, кращу технічну оснащеність. Потім під впливом більш дешевого уральського металу і заводів на півдні України процес занепаду виробництва заліза у руднях на Поліссі значно підвищився.
== Карпатська Україна ==
Перші рудні у Карпатах, про які є згадки у письмових джерелах, датуються ХV столыттям.
== Топонімика ==
Рудні мали значне розповсюдження і пам'ять про них залишилася у назвах поселень, як, наприклад, [[Рудня (значення)|Рудня]], Руда, Рудники, Димарка, Гамарня. Про загальну кількість існувавших рудень на всьому Українському Поліссі у ХІV - ХVІІІ ст. можна робити висновок по [[
== Літертура ==
* Развитие металлургии в Украинской ССР. - Киев: Наукова думка. - 1980. Стр. 32 - 38.
== Посилання ==
<referencec/>
[[Категорія:Металургія]]
| |||