Асиметрична війна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м категоризація
мНемає опису редагування
Рядок 1:
{{Військова справа}}
'''Асиметрична війна''' ({{lang-en|Asymmetric warfare}})  — вид війни, який характеризується істотною різницею у військовій силі або можливостях використання [[стратегія|стратегій]] і [[тактика|тактик]] сторонами-учасниками.
 
Терміном «асиметрична війна» можна описати конфлікт, в якому ресурси двох сторін суттєво розрізняються, і під час боротьби суперники намагаються використовувати характерні недоліки один одного. Такі війни часто включають стратегії і тактики нетрадиційних війн: «слабкий» комбатант намагається використовувати таку стратегію, щоб компенсувати власну різницю і в кількісному, і в якісному відношенні <ref>
Рядок 10:
| date = Spring 2004
| publisher = US Army War College
| format = {{Dead link|date=January 2010}}}}</ref>.
Такі стратегії не обов'язково є мілітаризованими <ref>
{{cite book | url = http://books.sipri.org/files/RR/SIPRIRR23.pdf | last = Stepanova | first = E | title = 2008 Terrorism in asymmetrical conflict: SIPRI Report 23 | publisher = Oxford Univ. Press | format = [[PDF]]}}</ref>.
І це різко контрастує з симетричними війнами, де дві сторони мають подібну віськову силу та ресурси і покладаються на тактики, які в цілому є подібними, відрізняючись лише в деталях і виконання.
 
Рядок 30:
|сторінок =
|isbn =
}}</ref>: «Асиметрія у військовій сфері та сфері національної безпеки &nbsp;— це вміння діяти, організовувати свою діяльність та мислити відмінним від опонентів чином з метою максимізації власних переваг та використання вразливих місць опонента, захоплення ініціативи чи забезпечення простору для маневрування».
 
=== Історичні приклади ===
Ефективне використання власних переваг та слабких сторін опонента, [[дезінформація]], дезорієнтація, свідоме [[Стратагема|введення в оману]],&nbsp;— завжди були невід'ємною частиною військового мистецтва минулого. Класик китайської стратегічної думки [[Сунь Цзи]] писав з цього приводу за 500 років до н.&nbsp;е. «Мистецтво війни»: «...як…як проточна вода оминає пагорби і тече до низин, так і армії повинні оминати центри сили і бити по вразливих місцях...місцях… Всі військові дії...дії… базуються на введенні супротивника в оману» <ref name="Sun"> {{книга
|автор = Sun Tsu
|заголовок = The Art of War
Рядок 41:
|рік = 1982
|isbn =
}}</ref>.
 
Саме тому більшість видатних військових стратегій минулого носили свідомо асиметричний характер. Фаланги [[Олександр Македонський|Олександра Македонського]] і практика заманювання супротивника в глибини власної території [[скіфи|скіфів]], організаційна і оперативна асиметрія татаро-монгольських військ, теорія і практика [[партизанська війна|партизанської війни]] доведена до досконалості в творах [[Мао Цзедун]]а і [[Че Гевара|Че Гевари]]&nbsp;— де лише окремі приклади ефективних асиметричних стратегій. Втім, якщо Мао Цзедун в своїй фундаментальній праці «Про партизанську війну» основну увагу приділяв теоретичному аналізу форм і методів ведення партизанської війни як засобу поширення пролетарської революції <ref name="Mao"> {{книга
|автор = Mao Tse-Tung
|заголовок = On Guerrilla Warfare
Рядок 51:
|рік = 1961
|isbn =
}}</ref>, то книга Че Гевари під такою ж назвою носить значно більш прагматичний, оперативний характер і досі може вважатися непоганим і не втратившим актуальність посібником для міжнародних терористів та радикальних озброєних рухів <ref name="Che"> {{книга
|автор = Guevara Che
|заголовок = Guerrilla Warfare
Рядок 60:
|isbn =
}}</ref>.
Іншими прикладами ефективного використання асиметричних стратегій в зовнішній політиці можуть бути операція [[Карибська криза|«Анадырь»]] по розміщенню [[СССР|Радянським Союзом]] ядерних ракет SS-4 та SS-5 на Кубі в 1961-62 рр., з метою «нейтралізації» військового і політичного домінування США в західній півкулі а також методи і практика сучасного міжнародного [[тероризм]]у.
 
Особливо варто наголосити, що світова спільнота виявилась не готовою до ефективної протидії формам і методам міжнародного тероризму не тільки внаслідок етичних міркувань, чи норм класичного [[міжнародне право|міжнародного права]], що перешкоджають впровадженню ефективної стратегії боротьби з тероризмом (про що ми поговоримо трохи згодом), але й внаслідок використання терористичними організаціями найсучасніших комп'ютерних і комунікаційних технологій та досконалих розосереджених мережевих організаційних структур ([[мережева війна]]). Ці організаційні принципи і структури були запозичені у [[червоні бригади|«червоних бригад»]] 60-х років і «первісних осередків» «партії нового типу» В. Ульянова а потім вдосконаленні та відшліфовані професіоналами [[КДБ]] СРСР при підтримці прокомуністичних і «антиімперіалістичних» рухів по всьому світу.