Олово: відмінності між версіями

{{Хімічний елемент|Станум (олово, цина) (Sn)<!--Назва-->|50<!--Атомний номер-->|сріблясто-білий, м'ягкий метал<!-- Зовнішній вигляд-->|118.71<!--Атомна маса-->|162<!--Радіус атома-->|708.2(7.34)<!--Енергія іонізації-->|[Kr] 4d¹⁰ 5s² 5p²<!--Електронна конфігурація-->|141<!--Ковалентний радіус-->|(+4e)71 (+2)93 <!--Радіус іона-->|1.96<!--Електровід'ємність-->|0<!--Електродний потенціал-->|4, 2<!--Ступені окислення-->|7.31<!--Густина-->|0.222<!-- Питома теплоємність-->|66.8<!--Теплопровідність-->|505.1<!--Температура плавлення-->|7.07<!--Теплота плавлення -->|2543<!--Температура кипіння-->|296<!--Теплота випаровування-->|16.3<!--Молярний об'єм-->|[[тетрагональна]]<!--Сингонія-->|5.820<!--Період граткиґратки-->|n/a<!--Відношення c/a-->|170.00<!--Температура Дебая-->}}

'''Станум''' (Sn) &nbsp;— [[хімічний елемент]] з [[атомний номер|атомним номером]] 50 та [[атомна маса|атомною масою]] 118,69 , що утворює [[проста речовина|просту речовину]], метал '''олово''' ('''цину''').

Станум має найбільшу кількість стабільних [[ізотоп]]ів із усіх хімічних елементів - 9. Вони мають атомні маси від 112 до 124, за винятком мас 113, 121 та 123. Найбільше в рудах ізотопів ¹²⁰Sn - майже третьтретина, ¹¹⁸Sn та ¹¹⁶Sn, найменше ¹¹⁵Sn. Ізотопи з парним [[масове число|масовим числом]] не мають ядерного [[спін]]а, а ізотопи з непраним масовим числом мають спін 1/2. Ізотопи ¹¹⁵Sn, ¹¹⁷Sn та ¹¹⁹Sn серед тих, які найпростіше детектуються за допомогою [[ЯМР|ядерного магнітного резонансу]].

При нагріванні в [[кисень|кисневій]] атмосфері оловоцина утворює [[диоксид]] SO₂ ([[каситерит]]). SnO₂ [[амфотерність|амфотерний]] і утворює [[сіль (хімія)|солі]] станатів (SnO₃²⁻) з [[основа (хімія)|основами]] та солі стануму(IV) з [[кислота]]ми. Існують також станати зі структурою <nowiki>[</nowiki>Sn(OH)₆<nowiki>]</nowiki>²⁻, на кшталт K₂<nowiki>[</nowiki>Sn(OH)₆<nowiki>]</nowiki>, хоча у вільному стані кислота H₂<nowiki>[</nowiki>Sn(OH)₆<nowiki>]</nowiki> невідома.

Станум об'єднюється безпосередньо з [[хлор]]ом утворюючи [[хлорид стануму(IV)|станум(IV) хлорид]], але при реакції з [[соляна кислота|соляною кислотою]] утворюється [[хлорид стануму(II)|станум(II) хлорид]] з виділенням [[водень|водню]] у вигляді газу. Існує кілька інших сполук Стануму із [[ступінь окиснення|ступенями окисення]] +2 та +4, наприклад [[сульфід стануму(II)|станум(II) сульфід]] та [[сульфід стануму(IV)|станум(IV) сульфід]]. Проте існує тільки один [[Гідриди|гідрид]] — [[станан]] (SnH₄), в якому Станум має ступінь окиснення +4<ref name="Hol1985">{{cite book|publisher = Walter de Gruyter|year = 1985|edition = 91–100|pages = 793–800|isbn = 3110075113|title = Lehrbuch der Anorganischen Chemie|first = Arnold F.|last = Holleman|coauthors = Wiberg, Egon; Wiberg, Nils;|chapter = Tin| language = German}}</ref>.

Найбільше практичне значення має [[хлорид стануму(II)|станум(II) хлорид]], що використовується як [[відновник]] та як [[протрава]] при фарбуванні тканин. При нанесенні сполук Стануму на [[скло]] методом розпилювання утворюються [[електропровідність|електропровідні]] покриття, які знайшли застосування в панельному освітленні та при виготовленні морозостійкого вітрового скла для автомобілів.

Такі сполуки Стануму, як [[флуорид стануму(II)|станум(II) флуорид]] SnF₂ додаються до деяких продуктів, що використовуються при догляді за зубами<ref>{{cite web| url =http://www.crest.com/prohealth/home.jsp|title = Crest Pro Health| accessdate = 2009-05-05}}</ref><ref>{{cite web| url = http://www.colgate.com/app/Colgate/US/OC/Products/FromTheDentist/GelKamStannousFluorideGel.cvsp| title = Colgate Gel-Kam| accessdate = 2009-05-05}}</ref>. SnF₂ можна змішувати з абразивами на основі кальцію, тоді як звичний [[флуорид натрію|натрій флуорид]] в суміші з кальцієвими сполуками поступово втрачає свою хімічну активність<ref>{{cite journal|month = April|year = 1989|journal = Journal of Dentistry|volume = 17|issue = 2|pages = 47–54|pmid = 2732364|title = The State of Fluorides in Toothpastes.|doi = 10.1016/0300-5712(89)90129-2|last = Hattab|first = F.|ref = harv}}</ref>. Показано також, що він ефектившіний від флуориду натрію при запобіганні [[гінгівіт]]у<ref>{{cite journal|date=[[1995]]|journal = The Journal of Clinical Dentistry|volume = 6|issue = Special Issue|pages = 54–58|pmid = 8593194|title = The clinical effect of a stabilized stannous fluoride dentifrice on plaque formation, gingivitis and gingival bleeding: a six-month study.|last1=Perlich|first1=MA|last2=Bacca|first2=LA|last3=Bollmer|first3=BW|last4=Lanzalaco|first4=AC|last5=McClanahan|first5=SF|last6=Sewak|first6=LK|last7=Beiswanger|first7=BB|last8=Eichold|first8=WA|last9=Hull|first9=JR|ref=harv}}</ref>.

ОловоЦина знайшлознайшла широке застосування завдяки своїй легкоплавкості, м'якості, ковкості, хімічній стійкості і здатності давати високоякісні сплави (напр., [[підшипник]]ових [[бабіт]]ів). Використовується для виробництва [[біла жерсть|білої жерсті]] і [[фольга|фольги]]. До основних галузей споживання оловацини належать: [[харчова промисловість|харчова]] (40 %), [[авіаційна промисловість|авіаційна]], [[автомобільна промисловість|автомобільна]], [[суднобудівна промисловість|суднобудівна]] і [[радіотехнічна промисловість]], а також [[гальванопластика]], [[скляна промисловість|скляна]] і [[текстильна промисловість]].

ОловоЦина не має жодної біологічної ролі для людини{{fact}}. Саме олово не отруйне, хоча більшість його солей отруйні. Органометалічні сполуки олова використовуються як [[бактеріоцид]]и і [[фунгіцид]]и, вони входять до складу отрут проти [[блощиця|блощиць]].