Франко-індіанська війна: відмінності між версіями

|partof=

|conflict=Франко-індіанська війна

|caption=

|date=1754–1763

|territory=Франція поступається [[Канада|Канадою]] на користь Великої Британії, зберігаючи [[Сент-П'єр і Мікелон]] та передає [[Луізіану]] [[Нова Іспанія|Іспанії]]; Іспанія поступається [[Флоридою]] на користь Великої Британії.

|result=[[Паризька мирна угода]]

* Абенаки

* Алгонкіни

* Шауні

* [[Гурони]]

[[Ірокези|Конфедерація ірокезів]]

:* Онондага

* Катоба

* [[Черокі]] (до 1758)

|strength2=42,000 регулярних військ та міліції (1759)<ref name="BritStrength">Brumwell, pp. 26–31, documents the starting sizes of the expeditions against Louisbourg, Carillon, Duquesne, and West Indies.</ref>

}}

 

== Північна Америка у 1750-х ==

[[Північна Америка]] на схід від [[Міссісіпі]] постійно проголошувалася володіннями як Британії, так і Франції.

 

Британські колонії населяло півтора мільйона чоловік, поселення простягалися вздовж східного узбережжя континенту від провінції Джорджія на сході до [[Нова Шотландія|Нової Шотландії]] та колонії Ньюфаундленд на півночі.<ref>Francis D. Cogliano, ''Revolutionary America, 1763-1815: A Political History'' (2008) p 32</ref> Багато старих колоній мали територіальні претензії на території, що вільно простягалися далеко на захід, адже на момент надання їм провінційних статутів межа протяжності конитетну не була відома. Так як основні колонії розміщувалися вздовж узбережжя, їх населення стрімко зростало. Нова Шотландія, відібрана у Франції 1713 року до сих пір має значну частку франкомовного населення. Крім того, Британія претендувала на [[Земля Руперта|Землю Руперта]], де підрозділи [[Компанія Гудзонової затоки|Компанії Гудзонової затоки]] скуповували хутро в місцевого населення.

 

Між французами та англійцями великою площею земель володіли місцеві племена. [[Мікмаки (індіанці)|Мікмаки]] на півночі та абенаки частково у [[Нова Шотландія|Новій Шотландії]], східній частині Канади та сучасному [[Мен (штат)|Мені]].<ref>Jennings, pp. 9, 176</ref> [[ірокези]] зберігали вплив на значній території на півночі Нью-Йорку та в Огайо, а також на землях делаварів, шауні і мінго. Ці племена були залежними від ірокезів у плані укладання угод.<ref name=A2K_23>Anderson (2000), p. 23</ref> Далі на південь домінували племена катаоба, [[кріки]], чокто і [[черокі]].<ref>Jennings, p. 8</ref> Коли розпочалася війна, французи використовували свої торгівельні зв'язки для рекрутування новобранців з племен на захід від району Великих Озер (ця територія уникла конфлікту між французами та британцями), а саме [[Гурони|гуронів]], місасауга, [[оджибва]], віннебаго і потавтонів. Британці залучилися підтримкою ірокезів, а також черокі, до змін, що призвели до їх війни з британцями у 1758. У 1758 уряд Пенсильванії успішно провів Істонські переговори, у результаті яких племена Огайо пообіцяли зберігати нейтралітет у обмін на територіальні поступки та інші відшкодування. Більшість інших північних племен стали на бік французів, основних торгівельних партнерів та постачальників зброї. Як британці, так і французи вели перемовини з кріками та черокі як щодо їх лояльності, так і щодо нейтралітету у війні. Участь у війні на іншому боці з порушенням офіційних домовленостей стала звичним явищем для невеликих груп індіанців.

На початку війни у Північній Америці були розгорнуті незначні військові сили Британії, у той час як французьких військ не було взагалі. Нову Францію захищали більше 3000 солдатів ''Troupes de la marine'' (військово-морських сил), загони колоніальних регулярних військ (деякі з них мали значний досвід битв у лісовій місцевості) та за необхідності — загони міліції. Більшість британських колоній утримували міліцію для боротьби з індіанцями, але не мали постійних сил. Вірджинія, що мала протяжний кордон, утримувала кілька загонів регулярних британських військ. Колоніальні уряди провадили політику, незалежну одне від одного та від уряду в Лондоні. Інколи ситуація ускладнювалася переговорами з індіанцями, чиї території охоплювали землі, на які претендували одразу кілька колоній, але з початком війни та створенням британської армії, її керівники намагалися нав'язати вимоги та обмеження до колоніальних адміністрацій.

 

== Посилання ==

<references/>

 

[[bg:Френска и индианска война]]