Вікіпедія

Вакуленчук Григорій Микитович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Vakulenchuk Grugoriy Mykytovych.jpg|thumb|Вакуленчук Григорій Микитович]]
'''Вакуленчу́к Григо́рій Мики́тович''' ([[1877]] р., с. [[Великі Коровинці]] ([[Житомирська область]]) — [[27 червня]] [[1905]] р., борт панцерника «Потьомкін») — артилерійський [[унтер-офіцер]] [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту]], організатор та перший керівник повстання на [[панцерник “Князь Потьомкін-Тавричеський”|панцернику «Потьомкін»]].
 
== Біографія ==
 
Народився в [[1877]] році селянській родині в селищі [[Великі Коровинці|Великих Коровинцях]] (нині — [[селище міського типу]] [[Чуднівський район|Чуднівського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]). В [[1898]] році почав службу на Чорноморському флоті. В [[1900]] році закінчив мінно-артилерійську школу та призначений [[комендор]]ом на ескадрений [[панцерник “Князь Потьомкін-Тавричеський”]].
 
Українці тоді складали на Чорноморському флоті переважну більшість. Але лише серед матросів[[матрос]]ів та нижчого командного складу. Вищий командний склад був переважно російським та ворожим до українців.▼
[[1898]] — почав службу на Чорноморському флоті.
 
[[1900]] — закінчив мінно-артилерійську школу та призначений [[комендор]]ом на ескадрений [[панцерник “Князь Потьомкін-Тавричеський”]].
 
▲Українці тоді складали на Чорноморському флоті переважну більшість. Але лише серед матросів та нижчого командного складу. Вищий командний склад був переважно російським та ворожим до українців.
 
Повстання на панцернику почалось [[27 червня|27 (14 за ст. ст.) червня]] [[1905]] року з фрази, вимовленої Вакуленчуком українською мовою: «''Та доки ж ми будемо рабами?!''». Як зазначив згодом [[Іван Багряний]]: «''Це було повстання української стихії, повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків [[Самійло Кішка|Самійла Кішки]] і всього українського Запорожжя''».
 
На самому початку повстання на «Потьомкіні» Г. Вакуленчук був смертельно поранений старшим офіцером панцерника. Повстання очолив мінний машиніст панцерника [[Панас Матюшенко]].
 
[[28 червня|15 червня (за ст. ст.)]] [[1905]] року в Одеський порт з панцерника «Князь Потьомкін» був знесений труп Григорія Вакуленчука, з запискою: „''Перед вами лежить тіло вбитого матроса Григорія Вакуленчука, убив старший офіцер ескадреного броненосця «Великий князь Потьомкін-Таврійський» за те, що він сказав, що борщ не годиться. Помстимося кровопивцям! Смерть гнобителям, нехай живе свобода!''“.
Рядок 20 ⟶ 16:
Того ж дня був похований в Одесі.
 
== Пам'ять ==▼
[[Файл:Panteleimon,_1906.jpg|міні|300пкс|Ескадрений броненосець Пантелеймон (колишній [[панцерник “Князь Потьомкін-Тавричеський”|Князь Потьомкін Таврійський]]), кампанія 1906 року]]
Пам'ятники Григорію Вакуленчуку встановлено в селищі [[Великі Коровинці]] ([[Житомирська область]]), та в [[Одеса|Одесі]]. В [[Севастополь|Севастополі]] його іменем названо [[Вулиця Вакуленчука (Севастополь)|вулицю]], де біля будинку №13№ 13 встановлено анотаційний пам'ятник.▼
 
▲==Пам'ять==
▲Пам'ятники Григорію Вакуленчуку встановлено в селищі [[Великі Коровинці]] ([[Житомирська область]]), та в [[Одеса|Одесі]]. В [[Севастополь|Севастополі]] його іменем названо [[Вулиця Вакуленчука (Севастополь)|вулицю]], де біля будинку №13 встановлено анотаційний пам'ятник.
 
Також переіменовано смт Великі Коровинці-2 на [[Вакуленчук]] в його честь в [[1984]] році.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вакуленчук_Григорій_Микитович