Ширина спектральної лінії: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Holigor (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Holigor (обговорення | внесок) |
||
Рядок 7:
== Фізична природа ==
Уширення ліній у спектрах будь-якої природи виникає завдяки різним чинникам. Одним із чинників є недосконалість
[[вимірювальні прилади|вимірювальних приладів]], можливості яких обмежені [[роздільна здатність|роздільною здатністю]]. Проте часто лінія набагато ширша,
Нижню границю ширини лінії встановлює [[принцип невизначеності]] Гайзенберга. Із ним зв'язане поняття [[Природна ширина|природної ширини]] спектральної лінії. Квантовомеханічна система не може перебувати в [[Збуджений стан|збудженому стані]] як завгодно довго. Рано чи пізно відбувається
Рядок 15:
:<math> \Delta E \tau \ge \frac{\hbar}{2} </math>,
де <math> \hbar </math> - [[приведена стала Планка]].
Оскільки <math> E = \hbar \omega </math>, то, невизначеність в [[частота|частоті]] ω повинна бути принаймні не меншою за 1/2τ.
Природня ширина лінії є її нижньою границею, проте лінії реальних спектрів розмиті додатково завдяки різним іншим чинникам. Енергетичні рівні квантовомеханічних систем зміщуються при взаємодії із сусідніми тілами, розташування яких часто випадкове. Така взаємодія призводить до ще більшої невизначеності частоти квантовомеханічного переходу, проте ретельне вивчення ширини та форми лінії в залежності від температури чи інших чинників, дозволяє робити висновки про взаємодію атомів і молекул у тілах.
== Див. також ==
| |||