Ю: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 4:
}}
'''Ю''','''ю''' (назва — ю)— літера [[українська абетка|української]] та інших слов'янських [[Кирилиця | кириличних абеток]] (29-я в [[Болгарська абетка | болгарській]], 31-а в [[Білоруська абетка | білоруській]], 32-а в [[Російська абетка | російській]] та [[Українська абетка | українській]] (до 1990 року в українській абетці була 31-ою); з [[Сербська абетка | сербської]] виключена в середині [[XIX століття]], в [[Македонська абетка | македонську]], побудовану за зразком нової сербської, не вводилася). Використовується також в письменностях деяких неслов'янських мов. В [[Кирилиця | кирилиці]] зазвичай вважають 33-ою за порядком ([[Файл: Early Cyrillic letter Yu.png | 30px]]), в [[Глаголиця | глаголиці]] за рахунком 34-а ([[Файл: GlagolitsaJu.gif | 14px]]). Числового значення не має. Назва в слов'янській азбуці збігається з сучасним - «ю»; у [[Старослов'янська мова | старо-]] та [[Церковнослов'янська мова | церковнослов'янській]] мовах так виглядає знахідний відмінок від короткої форми займенника {{lang-cu | она}} (
Накреслення в кирилиці мало небагато варіантів, яке в основному розрізнялося положенням сполучної рисочки (вона могла бути посередині, як у нинішніх шрифтах, або зверху, а також похилою). Використовувалися варіанти і з різною величиною елементів літери: щось на зразок '''ГО''' із з'єднанням по верхньому краю ''o'', зазвичай така форма говорить про північне походження рукопису. Ця форма іноді потрапляла і в друкарські шрифти, наприклад у видання [[Франциск Скорина | Франциска Скорини]].
Рядок 10:
==Українська мова==
На початку слів, після голосних і розділових знаків відповідає парі звуків [[Українська фонетика | / ју /]], після приголосних -
==Церковнослов'янська мова==
Рядок 77:
|}
[[Категорія:Кирилиця]]
|