Елегія: відмінності між версіями

Елегія визначилася у [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] ([[7 століття до Р.Х.|7]] ст. до н.е.) передовсім як [[вірш]] (двовірш), що складався із [[гекзаметр]]а та [[пентаметр]]а, розмежованого на дві рівні частини [[цезура|цезурою]] (елегійний дистих), виповнювалася як патріотичними та громадськими [[мотив]]ами ([[Архілох]], [[Тіртей]], [[Солон]] та ін.), так й інтимними ([[Мімнерм]]), що поєднувалися у творчості деяких авторів ([[Теогнід]]).<br />Тематичне коло елегії помітно звужується в [[література|літературі]] олександрійського та римського періодів. Тут переважають особисті переживання, передовсім самотності, розчарування, страждання ([[Каллімах (поет)|Каллімах]], [[Проперцій]], [[Корнелій Галл]], [[Тібулл]], [[Овідій]] та ін.).<br />У новоєвропейській літературі елегія втрачає чіткість форми, натомість набуває змістової визначеності («Римські елегії» [[Ґете Йоганн Вольфґанґ фон|Й.-В. Ґете]]), виражаючи переважно філософські роздуми, змішані почуття смутку і радості. Елегія була предметом наукової уваги в [[бароко]]ву добу, що зафіксовано в поетиках тогочасних українських авторів.