Політична криза в Бельгії 2007–2011: відмінності між версіями

== Передумови кризи ==

У середині ХІХ століття були закладені передумови протиріч між Фландрією та Валлонією, які після Другої світової війни перетворилися на потужний дестабілізуючий фактор. З перших років існування Бельгії провідну роль в її розвитку відігравала Валлонія, економіка якої була ядром промислової революції. Валлонія була лідером у видобутку вугілля, виробництві сталі, будівництві залізниць. Фландрія натомість була допоміжним елементом в економічній системі Бельгії. Її порти використовувалися для експорту продукції валлонської промисловості, а сама вона залишалася аграрним і дотаційним регіоном. В цих умовах було закономірним те, що державною мовою залишалася французька. Фламандське населення вважало такий стан речей несправедливим.

*1873 р. - нідерландська мова стала мовою судочинства у Фландрії (у 1878 р. її дозволили використовувати в органах управління, у 1890 р. – в університетах).

*1932 р. – прийнято лінгвістичні закони, за якими кожна комуна отримала право самостійно визначати свій лінгвістичний режим [1, c. 109]. Таким чином, потреби фламандців у визнанні їх прав користуватися рідною мовою були виконані. Друга світова війна і післявоєнна відбудова країни відсунули на другий план міжетнічні суперечності. У 1960-х рр. економічна ситуація почала змінюватися: Валлонія пропустила другу промислову революцію (розвиток нафтової промисловості, автомобілебудування та будівництво автодоріг). Промислова структура Валлонії, що базувалася на видобутку вугілля та металургії, поступово застарівала, інвестори все менше вкладали капітал у традиційні галузі, віддаючи перевагу новим, більш перспективним. Погіршувалася й демографічна ситуація у Валлонії: якщо у 1880 р. там проживали 42,23% усіх бельгійців, то у 1961 р. лише 33,07% [2, c. 16]. Натомість Фландрія скористалася новими можливостями, що відкрилися після Другої світової війни. Вдале географічне розташування, наявність морських портів, політична стабільність стали чинниками інвестиційної привабливості регіону. Нова економіка Фландрії випередила традиційну індустрію Валлонії. Економічна перевага Фландрії, що викликала зростання фламандської національної свідомості, разом з демографічною перевагою Фландрії викликала піднесення масового національного руху.

 

В опозиції до уряду знаходилися франкофони, серед яких був лідер Валлонського руху оновлення (MR) Дідьє Рейндерс. Він розробив рекомендації щодо спільного фламандсько-валлонського проекту, який мав сприяти виходу країни з кризи. Пропозиції Рейндерса передбачали приведення кожним рівнем влади до рівноваги своїх фінансів, повноважень і сфер компетенції та забезпечення рівного представництва фламандців і валлонів у Сенаті [3, c. 28]. Але план Рейндерса не підтримали не лише фламандці, а й частина франкофонів.

 

М. Штабенов виокремив наступні причини бельгійської політичної кризи: культурно-мовні протиріччя між франко- та нідерландофонами, економічні протиріччя між багатою фламандською північчю і бідним валлонським півднем та кризу міжпартійної коаліційної структури, яка дозволяла створювати загальнобельгійський коаліційний уряд [5, S. 1].

 

== Література ==

6. – С. 108-112.

– № 4. – С. 14-22.

Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. – 2009. – № 4. – С. 21-37.

*4. Lamensch M. Riche la Flandre prepare l’avenir [Text] / M. Lamensch // Le Soir. – 2008. – 3 jan. – P. 8.

*5. Stabenov, M. Belgiens Kernfrage [Text] / M. Stabenov // Frankfurter Allgemeine. – 2007. – 20 dez. – S. 1.

сент.). – С. 5.

// Політика і час. – 2007. – № 1. – С. 37-39.

*8. Ключник Р.М., Кривошеїн В.В. Політична криза в Бельгії та перспективи її вирішення [Текст] // Грані. – 2011. - № 1(75). – С. 145-148.

 

== Посилання ==

 

[[Категорія:Бельгія]]

[[en:2007–2011 Belgian political crisis]]