Тафсир: відмінності між версіями

Розвиток тафсіру пов’язаний з упорядкуванням [[Сунна|сунни]]. Втіленням принципу «сунна тлумачить Коран» стала поява у другій половині VIII ст. збірників хадисів, пов’язаних з тлумаченням коранічного тексту, а пізніше — спеціальних розділів у загальних збірниках хадисів (наприклад ас-Сахіх Аль-Бухарі). Життєписи Мухаммеда ([[сіра]]) також значною мірою були присвячені трактуванню Корану. Комплекс аятів, пов’язаних з правовими нормами, санкціонованими Пророком, стали об’єктом докладного вивчення і тлумачення у творах [[Факіх|мусульманських правознавців]]. Перші арабські твори з [[Лексикографія|лексикографії]] та [[Граматика|граматики]] також значною мірою були пов’язані з потребою тлумачення Корану. Становлення науки про розуміння і тлумачення Корану йшло в рамках становлення загальної догматичної системи ісламу, в якій Коран оголошувався головним «чудом», головним божественним «знаменням», головним доказом переваги ісламської релігійної доктрини, підтвердженням істинності пророцтва Мухаммеда.

Загострення боротьби між [[Аліди|Алідами]] і [[Аббасиди|Аббасидами]] під кінець правління [[Омеяди|Омеядів]] зробило тафсір зброєю у боротьбі за владу в [[Халіфат]]і. Традиція [[Шиїти|шиїтських]] коментарів розвивалась у [[Куфа|Куфі]], що була оплотом Алідів. Шиїтські автори за допомогою алегоричного трактування Корану, перестановок логічних наголосів підшуковували відмінні від прийнятих у сунітському середовищі значень окремих коранічних термінів, інтерпретували низку уривків на користь [[Алі ібн Абі Таліб|Алі]] та його нащадків. При цьому вони звинувачували своїх опонентів у свідомому спотворенні тексту Корану і знищення низки ключових аятів за часів правління халіфів [[Умар ібн аль-Хаттаб|Омара]] і [[Осман ібн Аффан|Османа]].