Іван Кукулевич-Сакцинський: відмінності між версіями

| зображення = Ivan Kukuljevic Sakcinski 1889 Mukarovsky.png

| розмір_зображення = 180пкс

| ім'я_при_народженні =

| дата_народження = {{ДН|29|5|1816}}

 

У [[1842]] році Іван Кукулевич-Сакцинський залишив військову службу й оселився в [[Загреб]]і. Тут ропочалася гаряча політична діяльність: він засідав у сеймах і на з'їздах, вимагав заміни [[Латина|латини]] хорватською мовою, агітував своїми патріотичними віршами (''«Domordoac», «Slavianska domovina», «Koraljke», «Slavjanke»''), пробуджував народну самосвідомість своїми історико-літературними працями (''«Slovnik umjetnikah jugoslavenskih»'', ст. у «Даниці», [[1842]] та ін.). Блискучий ораторський талант особливо став у нагоді йому в [[1848]] році — Кукулевич-Сакцинський увійшов у тимчасовий уряд Хорватії, скликав народні збори для вибору [[Бан (титул)|бана]], виконував важливі [[Дипломатія|дипломатичні]] доручення.

Коли почалася реакція, Кукулевич залишив офіційну діяльність. У [[1850]] році заснував ''«Югослов'янське історичне товариство»'', взявся видавати ''«Arkiv za poviestnicu jugoslavensku»'' ([[1851]]—[[1875|75]]). У цей же період свого життя Кукулевич здійснив низку подорожей по слов'янських землях з метою збирання рукописів і книг та знайомства зі слов'янськими вченими. Результати цих поїздок були описані ним і у часописах, також вони позначилися на його подальших працях, як то ''«Bibliografia Horvatska»'', також він почав публікувати різноманітні історичні пам'ятки — ''«Acta croatica», «Codex diplomaticus», «Jura regni Croatiae», «Dalmatiae et Slavoniae»''. Кращою ж з історичних розвідок Кукулевичв-Сакцинського по праву вважається «Боротьба хорватів з монголо-татарами» (''Borba Hrvatah s Mongoli i Tatari'', [[1863]]).