Антиризис

“Антиризис” — твір полемічної літератури кін. XVI ст. Повна назва — Антиризис abo apologia przeciwko Krysztofowi Philaletowi, ktory niedawno wydaw ksiazki imienem starozytney Rusi religii greckiey przeciw ksiazkom o Synodzie Rrzeskim napisanym w R. P. 1597. W Wilnie. Przez Daniela La?czyckiego R. P. 1600. Твір було надруковано як відповідь уніатсько-католицької сторони на “Апокрисис” Христофора Філалета (Мартина Броневського). Питання авторства Твір було видано анонімно. Автором вважають Іпатія (Адама) Потія (1541-1613), релігійно-політичного діяча, єпископа Володимирського та Берестейського. Професор Кирило Студинський доводячи, що автором “Антиризису” був саме Іпатій Потій. Він вказує, що в “Антиризисі” є інформація, яку міг знати лише Потій — переписка єпископа з князем Острозьким, пояснення до актів історичного змісту — такі теж міг дати лише І. Потій — як чи не єдиний учасник цих же подій. Якщо і Потій не був автором, то співавтором чи укладачем певних матеріалів він був точно. Студинський як власні докази проводить розбір латино мовної передмови “Антиризиса” до Льва Сапіги та особистої переписки Іпатія Потія з Львом Сапігою взятою з Т.1 Archwum Domu Sapiechow. На основі їх аналізу він робить висновок про близькі стосунки Потія і Сапіги, їхню міцну дружбу. Адресація передмови саме Сапізі з яким Іпатій постійно радився і щодо своїх церковних справ дає підставу надати авторство над “Антиризисом” саме Іпатію Потію [Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20.— С.—8-9]. Як доказ авторства Потія над “Антиризисом” Студинський наводить фрагменти тексту з “Унії” Потія 1595 р. та знайдені ним ідентичні уривки в “Антиризисі”. Фрази сказані Потієм в “Унії” 1595 р., потім в “Антиризисі” 1599 р. врешті повторюються в “Гармонії” Потія 1608 р., що є ще одним доказом, що він автор “Антиризиса”. Спільні моменти одночасно можна прослідкувати і в “Антиризисі”, “Гармонії” та листах Потія до Сапіги [Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20.— С. —12-14]. Авторство Іпатія Потія підтримував науковець Микола Скабаланович Він вважав, що авторство Потія підтверджують окремі дані і з самого “Антиризису” — фраза в посвяті Льву Сапізі та текстова схожість окремих фрагментів твору з листом Потія до кн. Острозького від 3. 06. 1598 р. і “Відпис на лист Клірика Острозького…” автором, якої також є Потій [Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20.— С. — 2— 3]. Про це він також зазначав у інших своїх працях [Скабаланович Н. Объ Апокрисъ Христофора Филалета. — Санкт-Петербург: Типографія К. В. Трубникова. Литейная, № 42, 1873. — 225 с. — С. —13-14]. Альтернативна версія авторства Перший хто порушив тему авторства “Антиризиса” — Ігнатій Стебельський, вважав, що автором був “корцирський Грек Петро Аркудій”, який приїхав з Риму в Русь з Іпатієм Потієм і працював там учителем [Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20.— С. 2]. Його підтримував професор Голубєв: він вказує, що Стебельський на якого посилається Скабаланович не знайомився з “Антиризисом” безпосередньо, тому невірно зазначив рік і мову видання та рік перекладу; автор “Перестороги”, як і інші письменники вважає автором “Антиризиса” Потія лише тому, що анонімний “Антиризис” був виданий одночасно разом з (збірне видання) листом до кн. Острозького та “Отписью” Іпатія Потія. Студинський підтверджує це історією з “Історією о флорентійскомъ соборъ” — хоч і Клірик Острозький зазначив, що він лише вмістив твір в “Одпис…”, а не є його автором. Більшість вчених зважаючи на одночасне видання обох творів автором вважали саме Клірика; Третій аргумент: схожість окремих текстових фрагментів “Антиризиса” до творів Потія. Голубєв вважає, що спільності в творах — щодо близької обрядовості в церквах, щодо позиції по питанню захоплення церкви пані Браславської висловлювалися тоді всіма уніатами, а не лише одним Потієм, тому його належність до авторства є недоведеною [Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20.— С. —4-5] Студинський погоджується з Голубєвим вказуючи, що єдність релігійних поглядів не є вагомим аргументом, потрібно навести більш індивідуальні спільності авторів — таких Голубєв не наводить. [Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20.— С.—6-7]. На авторство Потія, а не Аркудія вказує і загальний характер їх творів. Всі без винятку твори Потія носять полемічний характер — це видно в їх ідентичності, формі, мові, способі ведення полеміки, описові подій та відносин. “Антиризис” з поміж цих творів не становить виняток. Твори Аркудія носили ж дещо інший характер — вони спокійні по тональності, мало оригінальні, мають багато перекладів та компіляцій. Тому Аркудій навряд чи зміг би написати “Антиризис” [Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20.—С. — 17-18]. Дата виданняЖирний текст Україномовний варіант твору було написано у 1599 р., 1600 р. “Антиризис” було надруковано польською мовою [Кралюк П. Антиризис // Острозька академія XVI – XVII століття: Довідкове видання. – 2-ге вид., випр. і доп. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2009. – 300 с.: іл. — С. 19]. Аналіз тектсу “Антиризису” М. Скабалановичем доводить, що його було надруковано незабаром після Пасхи 1599 р., (22 квітня-?) а переклад на польську мову надруковано у 1600 р. [Скабаланович Н. Объ Апокрисъ Христофора Филалета. — Санкт-Петербург: Типографія К. В. Трубникова. Литейная, № 42, 1873. — 225 с. — С.— 21- 22, прим. 1]. Місце видання Оригінал та переклад твору було надруковано у Вільно (Вільнюсі) [Кралюк П. Антиризис // Острозька академія XVI – XVII століття: Довідкове видання. – 2-ге вид., випр. і доп. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2009. – 300 с.: іл. — С. 19]. Зміст твору Антиризис головним чином був направлений проти історичної частини “Апокрисиса. Щодо науково-богословської частини, то Іпатій Потій в “Антиризисі” їх згадує обережно, відповідає лише на деякі уривки, відсилає читачів за відповідями до Беллярміна котрий писав проти єретиків на яких посилається Філалет. Потій широко використовує голослівні обвинувачення проти Філалета, однак, зазначає, що відповідає не на всі “клевети” Філалета надаючи можливість зробити це “кому-нибудь болъе ученому” [Скабаланович Н. Объ Апокрисъ Христофора Филалета. — Санкт-Петербург: Типографія К. В. Трубникова. Литейная, № 42, 1873. — 225 с. — С.— 58-59]. Яременко подає порівняння поглядів Філалета і відповідей на них Потія по деяким питанням, що виникають в творах: 1) походження влади короля, митрополита, єпископів — земне чи божественне; 2) можливість участі світських осіб у церковних справах можлива чи неможлива; 3) правомірність проведення соборів в Бересті; 4) права православних церковних братств [Яременко П. К. Український письменник-полеміст Христофор Філалет і його “Апокрисис”. — Львів: Вид-во Львівського у-ту, 1964. — 109 с. — С. — 104-105]. Вплив твору на подальшу полеміку Цим самим він фактично визнав свою некомпетентність в порівнянні з Філалетом, однак пропонує йому диспут знаючи, що Філалет не буде брати в ньому участі [Скабаланович Н. Объ Апокрисъ Христофора Филалета. — Санкт-Петербург: Типографія К. В. Трубникова. Литейная, № 42, 1873. — 225 с. — С. — 58-59]. Така позиція викликала критику і глумління автора “Антиризиса” зі сторони православних [Скабаланович Н. Объ Апокрисъ Христофора Филалета. — Санкт-Петербург: Типографія К. В. Трубникова. Литейная, № 42, 1873. — 225 с. — С. —С. 59]. Також по цій же причині “Антиризис” не отримав жодної персональної рецензії чи відгуку [Скабаланович Н. Объ Апокрисъ Христофора Филалета. — Санкт-Петербург: Типографія К. В. Трубникова. Литейная, № 42, 1873. — 225 с. — С. — 59-60]. Полеміка Потія з Філалетом якогось помітного ефекту в масах читачів на користь унії не справила, а, навпаки, ще більше відтінила перевагу тієї справи, яку боронив автор знаменитого “Апокрисиса” [Яременко П. К. Український письменник-полеміст Христофор Філалет і його “Апокрисис”. — Львів: Вид-во Львівського у-ту, 1964. — 109 с. — С. 108]. Література Кралюк П. Антиризис // Острозька академія XVI – XVII століття: Довідкове видання. – 2-ге вид., випр. і доп. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2009. – 300 с.: іл. Скабаланович Н. Объ Апокрисъ Христофора Филалета. — Санкт-Петербург: Типографія К. В. Трубникова. Литейная, № 42, 1873. — 225 с. Студинський К. Хто був автором “Антиррезіса” з р. 1599 // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1900. — Вип. 35. — С. — 1-20. Яременко П. К. Український письменник-полеміст Христофор Філалет і його “Апокрисис”. — Львів: Вид-во Львівського у-ту, 1964. — 109 с.