На державних зборах [[1839]]—[[1840]] років лібералам вдалось домогтись амністії для [[Політичний в'язень|політичних в’язнівв'язнів]], розширення сфери застосування угорської мови в адміністрації та затвердження можливості розкріпачення селян за викуп. У 1840-х роках по всій країні виникла ціла мережа товариств соціального захисту, взаємодопомоги, підтримки вітчизняної промисловості. Особливої відомості набула газета «''Пешті хірлап''», що видавалась Л. Кошутом і розповсюджувала ідеї негайного звільнення селян та введення загального оподаткування. [[1844]] року віденський уряд передав важелі управління Угорщиною новим консерваторам: Д.Аппоні був призначений віце-канцлером Угорського королівства, а Ш.Йошик — [[Трансільванія|Трансільванії]]. Одночасно було посилено централізацію, розширено повноваження адміністраторів та [[феішпан]]ів — представників центральної влади в комітатах. Нові державні збори, що відкрились [[1847]] року, однак, зайшли у глухий кут з причини протиріч між лібералами та консерваторами й не змогли ухвалити рішення про реформи. <ref name=HI />
