|
Коли настав голод у краю, де він жив, Ісаак був змушений йти до [[Герар]]у (Ґерару), де жив [[Авімелех]], цар філистимський, і так само як зробив раніше його батько, він назвав там Ревеку своєю сестрою, бо боявся, що його вб'ють через її красу. Згодом Авімелех, зрозумівши, що вона була його дружиною, докорив Ісааку за брехню, та наказав усьому народові не робити нічого Ісаакові під страхом смерті.
Ісаак став дуже багатим та його стада помножились, і [[філістимляни]] з Герару почали так заздрістьзаздрити йому, що засипали всі колодязі, які викопали його слуги. На прохання Авімелеха він пішов звідти та розбив свій табір у долині Герару, де викопав нові криниці, але і там йому двічі доводилось поступатись його колодцями герарським пастухам. Нарешті, він пішов до [[Версавія|Версавії]] (Беер-Шеби), де його слуги викопали криницю Шева, через що місто з тих пір так і називається. Там Господь з'явився йому та відновов обіцянку благословіння і там його навідав Авімелех та уклав з ним мир.
Ісаак, коли зістарився (йому було тоді 137 років) і маймав вже дуже поганий зір, покликав Ісава, свого старшого та улюбленого сина, і послав його у поле за здобиччю, щоб насититись смачною стравою, та благословити Ісава. Але поки Ісав полював, Ревека дала Ісаву приготованої козлятини, вбрала його у одежу Ісава та поклала йому на руки та на шию волохату шкуру козлят. Яків пішов до Ісаака, і той, почувши запах Ісава та обмацавши його руку, поїв та поблагословив його, не дізнавшись про підставу. Тож Ісаак зміг дати Ісаву тільки менше благословення: «Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї» (Буття [http://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко)/Буття#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_27 27:39-40]).
Ісаак жив після цього ще сорок три роки, і послав Якова до Месопотамії взяти собі дружину зі своєї родини.
|
