Кулик Зіновій Володимирович: відмінності між версіями

[[1992]] рік — генеральний директор програм Українського телебачення.

[[1993]] — віце-президент Укртелерадіокомпанії.

У січні [[1995]] року призначений головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, здійснюючи управління державними телерадіомовниками. У цей час фігурував в одному із перших в незалежній Україні скандалів, пов’язаних із цензурою — [[31 грудня]] [[1995]] р. особисто заборонив вихід в ефір на каналі УТ-1 інформаційно-аналітичної телепрограми «[[Післямова (телепрограма)|Післямова]]», виробництва недержавної телекомпанії «Нова мова» [[Ткаченко Олександр Владиславович|Олександра Ткаченка]], що спричинило перехід цього тижневика у «підпілля» на 10 місяців.

Серпень — листопад [[1996]] року — виконувач обов`язків президента [[НТКУ|Національної телекомпанії України]]

[[13 листопада]] [[1996]] — листопад [[1998]] року: перший і єдиний міністр інформації України. (Після його відставки Міністерство інформації було ліквідовано). У цей час був одним із ініціаторів і лобістів виходу на 1-му телеканалі ([[УТ-1]]) програм і дубльованих іноземних кінофільмів, виробництва приватної телерадіокомпанії «Студія «[[1+1]]» [[Роднянський Олександр Юхимович|Олександра Роднянського]], отримання нею ліцензії на вечірнє і ранкове мовлення із [[1 січня]] [[1997]] р. на 2-му телеканалі ([[УТ-2]]), а також перекомутування двох державних телеканалів діапазону метрових хвиль, внаслідок чого 1+1 отримав більше покриття території України.

[[1999]]-[[2000]] — заступник секретаря [[РНБО|Ради національної безпеки і оборони України]]

Із [[8 липня]] [[2003]] р. до моменту смерті — помічник Прем’єр-міністра України [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]