Кулик Зіновій Володимирович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
структурування, нова інформація
Рядок 1:
{{пишу|AmericanUkrainian}}'''КуликКули́к ЗіновійЗино́вій ВолодимировичВолоди́мирович''' — український [[тележурналіст]]., Кандидаттелевізійний історичнихменеджер, наукдержавний службовець. ([[1989]]).*
[[3 лютого]] [[1947]] — †[[14 травня]] [[2004]])
 
== Освіта ==
Народився [[3 лютого]] [[1947]] року у Львові в родині палітурника. Помер [[14 травня]] [[2004]]. Закінчив факультет журналістики Львівського університету ([[1973]]) та аспірантуру Академії суспільних наук (1989) в Москві. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Телебачення в системі зовнішньополітичної пропаганди: 80-ті роки XX століття» (1989). Працював помічником режисера, режисером і редактором на Львівській студії телебачення, політичним оглядачем на Українському телебаченні, головою Державного комітету телебачення і радіомовлення, міністром інформації України (1996—1999), президентом [[НТКУ]] (1998-1999 роки), заступником секретаря [[РНБО]] (1999-2000 роки), помічником прем’єр-міністра України [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] (з липня 2003 року).
 
Народився в родині львівського палітурника. У [[1973]] р. закінчив факультет журналістики Львівський університет|Львівського університету імені Івана Франка та аспірантуру Академії суспільних наук (1989) в [[Москва|Москві]]. Захистив кандидатську дисертацію на тему «[[Телебачення]] в системі зовнішньополітичної пропаганди: 80-ті роки XX століття» (1989). Кандидат історичних наук ([[1989]]).
Автор сценаріїв документально-публіцистичних фільмів, понад 100 телепередач. Був членом Національної спілки журналістів України.
 
== Журналістська діяльність ==
 
Працював помічником режисера, режисером і редактором на Львівській державній студії телебачення, політичним оглядачем на державному українському телебаченні,
 
Був членом [[НСЖУ|Національної спілки журналістів України]].
 
== Державна служба ==
 
Із початку 90-х років працював головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, здійснюючи управління монопольними в ті часи державними телерадіомовниками. У цей час фігурував в одному із перших в незалежній Україні скандалів, пов’язаних із цензурою — [[31 грудня]] [[1995]] р. особисто заборонив вихід в ефір на каналі УТ-1 інформаційно-аналітичної телепрограми «[[Післямова (телепрограма)|Післямова]]» [[Ткаченко Олександр Владиславович|Олександра Ткаченка]], що спричинило перехід програми у «підпілля» на 10 місяців.
1996-1999 — міністр інформації України. У цей час був одним із лобістів виходу на 1-му телеканалі ([[УТ-1]]) програм і дубльованих іноземних кінофільмів, виробництва приватної телерадіокомпанії «Студія «[[1+1]]», отримання нею ліцензії на вечірнє і ранкове мовлення із [[1 січня]] [[1997]] р. на 2-му телеканалі ([[УТ-2]]).
 
1998-1999 — президент [[НТКУ|Національної телекомпанії України]]
 
1999-2000 — заступник секретаря [[РНБО|Ради національної безпеки і оборони України]]
 
Із липня 2003 — помічник Прем’єр-міністра України [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]].
 
== Творчий доробок ==
 
Автор сценаріїв документально-публіцистичних фільмів, понад 100 телепередач. Був членом Національної спілки журналістів України.
 
== Посилання ==
 
{{succession|office=[[Президенти НТКУ]] <br>(в. о.)<br>[[21 серпня]] [[1996]]&nbsp;—<br>[[18 листопада]] [[1996]] |preceded=Савенко О. М.<br>[[21 червня]] [[1996]]&nbsp;—<br> [[21 серпня]] [[1996]]| succeeded=Лешик В. К. <br>[[18 листопада]] [[1996]]&nbsp;—<br> [[1 жовтня]] [[1998]] }}