Під час бойового завдання у ніч на 15 лютого 1943 року була арештована група з 10 партизанів, наступного дня – ще четверо. У ніч з 17 на 18 лютого 1943 р. іскрівці на чолі з [[Гречаний Парфентій Карпович|Парфентієм Гречаним]] здійснили напад на жандармський пост, де знаходились арештовані товариші, і звільнили їх. Після цього почалися арешти членів підпілля, до кінця лютого усі члени «Партизанської іскри» були арештовані.
В лютому 1943 було заарещтовано 25 членів організації. Після допитів і катувань взимку 1943 р. підпільників напівроздягненими повели п'ятнадцятикілометровим маршем у Кримку., їх зв'язали однією вірьовкою, крім того, руки кожного були скручені колючим дротом. Хоч як начальник жандармів К. Анушку в Кримкі, наполягав на допиті в 1955 р. на тому, що підпільники були розстріляні при спробі втекти, інші обвинувачені - колишні румунські жандарми - у своїх свідченнях це спростували. Вони заявили, що при підході до с.село [[Кримка (Первомайський район)|Кримка]] Анушку наказав стріляти після того, як він дасть команду: „Бігом по лівому краю поля!". Знаючи добре російську мову, Анушку звернувся з цими словами до підпільників. І коли ті почали тікати, пролунали постріли. Зв'язані однією вірьовкою підпільники падали один на одного. Тих, що подавали ознаки життя, жандарми добивали прикладами. Кілька днів трупи лежали на полі, а потім були поховані на скотомогильнику. Вже в 1944 році після визволення Кримки радянськими частинами тіла загиблих були перенесені і поховані в селі. Більшість тіл були спотворені: у В.С. Моргуненка і М. Кравця розплющені черепи, у багатьох - переломані руки, ноги, ребра.
