Електронна промисловість України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок) м Robot: Automated text replacement (-Indus-ctub +Indus-stub) |
OPbot (обговорення | внесок) м Завдання 17 Л-М Обговорення користувача:OPbot |
||
Рядок 1:
'''Радіоелектронна промисловість''', галузь машинобудування, яка в плануванні класифікується від [[1968]] окремо як радіопромисловість, електронна промисловість та підгалузь приладобудування (спеціялізовані зав. оборонної, авіяційної і суднобудів. промисловості та промисловості заг. машинобудування). В офіц. звітній статистиці Р. п. подасться тільки в категоріях «прилади, засоби автоматизації і обчислювальної техніки» та «радіоприймачі, радіоли, телевізори і магнітофони побутові», шо становить лише частину всієї продукції. За сов. методою обчислення нац. доходу, у 1969 Р. п. давала в УРСР бл. 1,8% продукції всієї промсти (у [[СРСР]] — 1,7%; в Америці — 4,2%), у дійсності, певно, більше. Р. п. тільки частково виробляє готову кінцеву продукцію; велику частину її продукції становлять компоненти ін. кінцевих продуктів, а також частини, півфабрикати й матеріали, і тому її тяжко охопити статистичною класифікацією. Але без компонентів Р. п. не може Існувати безліч сучасних готових виробів: ракети, штучні супутники, атомові електростанції і т. п. Як матеріали й компоненти для своїх виробів Р. п. вживає також багато стратегічно важливих і дефіцитних металів, пластмас, мінералів та синтетиків, тому тісно пов'язана з багатьма ін. галузями промисловості. За організацією виробництва, технологією й зв'язками до Р. п. повністю або почасти належать такі галузі й підгалузі промисловості: радіотехн., телефонно-телеграфна, промисловість спеціальної (у значній мірі воєнної) радіоелектроніки та радіонавігаційного обладнання, кібернетичні, електронно-обчислювальні та керуючі машини (компютери) і прилади радіоелектронної автоматики, промисловість, що виробляє електронні машини для програмового управління виробничими процесами, бюровою роботою, контрольно-обліковими, плановими і комерційно-фінансовими операціями, машини для шкільного навчання, для фоторепродукції документів, зберігання і знаходження інформацій; далі промисловість вимірювальної апаратури, електровакуумна, технологічної апаратури, напівпровідників, радіодеталів, матеріалів для Р. п. (виробляє електротехн. скло, спеціальну кераміку, ферити, п'єзокварцеві та слюдяні вироби, люмінофор тощо) та спеціальне машинобудування для Р. п.
На Україні Р. п. підлягає лише відповідним союзним мін-вам. Вона є наймолодшою галуззю промисловості як в Україні, так і в світі, але значення її вже величезне, а незабаром буде вирішальним для всього нар. господарства, бо Р. п. стає серцевиною всього машинобудування. Початки Р. п. в Україні припадають на 1896, коли у Сумах бельгійці збудували машинобудів. майстерні, що виробляли серед ін. телефонні й телеграфні апарати. Першу радіотелеграфну лабораторію відкрив у Києві С. Айзенштайн у 1905, перша радіостанція була збудована в Миколаєві [[1914]]. Перші електростатичні ґенератори та прискорювачі протонів у СРСР були створені у 1930-их pp. в Укр. Фіз.-Техн.
Р. п. — працемістка і матеріалоінтенсивна промисловість, що не потребує багато металу та енерґії. Натомість їй потрібна велика н.-д. база, експериментальні лабораторії і висококваліфіковані інженерно-техн. кадри. За даними 1966, Р. п. концентрувалася гол. ч. у Півд.-Зах. екон. районі (Київ, Львів). Тут вироблялося 78% приладів електровимірювання й 76% приладів контролю і реґулювання технологічних процесів всієї продукції України. Фондовіддача й [[продуктивність праці]] тут була вища, ніж в усьому по Україні, а в Україні — вища, ніж в усьому СРСР (на 1 карб. основного капіталу 2,35 карб. продукції в УРСР і 2,27 карб, в СРСР). Розвиток Р. п. в УРСР, РСФСР і СРСР представлений у табл. З неї видно, що в Україні Р. п. зростала щороку на 19,5%, в РСФСР — на 13,8%, в СРСР — на 15,7%, тобто швидше, ніж розвивалася вся промисловість УРСР і СРСР.
| |||