Естонці: відмінності між версіями

|image=[[ImageФайл:Lydia Koidula.jpg|81px]][[ImageФайл:ErnstJuliusOpik.jpg|69px]][[ImageФайл:Lennart Meri 1998.jpg|66px]]

'''Есто́нці''' (''естласед''  — самоназва з середини 19 ст., до цього ''маарахвас '' — буквально "«народ своєї землі"»)  — [[народ]], що складає основне [[населення]] [[Естонія|Естонії]].

Загальна чисельність складає 1 100 000 чоловік. Найбільша громада проживає в [[Естонія|Естонії]]  — 930 тис. чол.

== Естонці в Україні ==

Естонці поселилися в Україні в [[1861]]-—[[1877]]  рр. у [[Кримський півострів|Крим]]у. Це були учасники сектантського руху, спрямованого проти соціального і релігійного гноблення з боку прибалтійських поміщиків і духовенства. Дотепер збереглося кілька невеликих естонських селищ у [[Красногвардійський район|Красногвардійському районі]] Криму. {{ref|1}}

== Історія ==

Естонці  — народ, що утворився в результаті змішування місцевих фіномовних племен з [[балти|балтськими]], скандінавськими та словянськими племенами. В складі естонців виділяється [[етнічна група]] або навіть окремий народ [[сету]], що зазнав сильного східнословянського впливу.

Естонці сформувалися в Східній Прибалтиці на основі змішення стародавнього аборигенного населення і що прийшли зі сходу в 3-му тисячолітті до нашої ери угро-фінських племен. Пізніше вони увібрали східно-фіно-угорські, балтські, німецькі і слов'янські елементи. До 1-го тисячоліття нашої ери склалися основні угрупування естських племен, до 13 століття склалися територіальні об’єднанняоб'єднання-мааконди:

З початку 13 століття почалася експансія Лівонського ордена на Південь і данців на Північ Естонії. До [[1227]] територія Естонії була включена в землі [[Лівонський орден|Лівонського ордена]], в [[1238]]-1346 північна частина Естонії (Рявала, Харьюмаа і Вірумаа) належала Данії. Естонці були обернені в католицтво. В результаті [[Лівонська війна|Лівонської війни]] [[1558]]-83 територія Естонії була поділена між [[Річ Посполита|Річчю Посполитою]] (південна частина), Швецією (північна частина) і Данією ([[острів]] [[Сааремаа]]). До середини 17 століття Естонія відійшла до Швеції.

Реформація [[1521]], розповсюдження богослужіння і книгодрукування, з кінця 17 століття - — шкільного навчання естонською мовою сприяли формуванню естонської національної культури. У [[1632]] в Дерпті створюється університет з навчанням латиною і шведською, пізніше - — німецькою мовою (сучасний [[Тартуський університет]]).

В ході [[Північна війна|Північної війни]] [[1700]]-21 Естонію увійшла до складу Росії. Північна Естонія утворила Естляндську губернію, південна увійшла до складу Ліфляндської губернії. У 19 столітті із-за аграрних реформ і розвитку капіталізму посилюється переселенський рух естонського селянства у внутрішні області Росії і міста. Зросла чисельність Естонців в міському населенні (у [[1897]] 63% жителів Таліну). Розвивається естонський національний рух.

== Мова ==

== Релігія ==

Віруючі - — в основному лютерани, широко поширені пієтистські течії (баптисти, адвентисти, гернгутери). Православні, в основному сету, що проживають на південному сході Естонії і в [[Печорський район|Печорському районі]] [[Псковська область|Псковської області]].

== Культура ==

Традиційна культура західної і північної Естонії випробувала скандінавський і фінський вплив, південна і східна - — балтський і східно-слов'янський.

Фольклор включає рунічні пісні, на основі яких складений національний епос "«Кальовіпоег"» (1857-61), [[пісня|пісні]], [[казка|казки]].

Старовинні музичні інструменти - — каннеле (типу гусел), дерев'яні труби, козині ріжки, [[сопілка|сопілки]], [[волинка|волинки]].

У 18 столітті розповсюджується [[скрипка]], в 19 столітті утворюються духові оркестри, розвивається хорове мистецтво. У 1869 проводиться перше вссестонське співецьке свято. Зберігаються деякі народні звичаї, наприклад святкування Іванова дня із запаленням багать, піснями, гойданням на гойдалках.

Розвинено прикладне мистецтво (візерункове ткання, вишивка і в'язання, плетіння мережив, обробка шкіри, [[срібло|срібла]], на заході - — різьблення і випалювання по дереву і ін.).

==== Заняття ====

Головним заняттями естонців були [[землеробство]] ([[жито]], [[ячмінь]], [[льон]], [[бобові|боби]]), ріллі, [[тваринництво]] (молочна [[худоба]], [[свиня|свині]], [[вівця|вівці]]). З 2-й половини 19 століття розповсюджуються товарне виробництво льону, [[картопля|картоплі]], молочне тваринництво, [[рибальство]]. Розвивається промисловість, головним чином текстильна і [[машинобудування]].

==== Житло ====

Якнайдавніші сільські поселення - — села купчастого і рядового планування, на півдні - — також однодвірні і розкидані поселення. Основне традиційне житло - — житлова клуня (рехетуба) - — зрубова трикамерна споруда з високим солом'яним дахом; центральне житлове приміщення, опалювальне по-чорному (клуня), використовувалося також для просушування снопів; примикаючі приміщення - — холодна комора-камора (камбер) і тік (рехеалуне). Інші споруди садиби - — кліть (айт), [[хлів]] (лаут), літня [[кухня]] (коду), [[лазня]] (саун). В кінці 19 століття у заможних селян число камір росте, в них влаштовуються [[спальня|спальні]], з'являються печі з димарем. Іноді житло будують окремо, залишаючи за клунею тільки господарське призначення. У 20 столітті розповсюджуються будинки типу [[котедж|котеджів]].

[[ЗображенняФайл:Estonians1.jpg|thumb|300px|right|Естонки у святковому вбранні. Початок ХХ ст.]]

==== Національний одяг ====

Традиційний жіночий одяг середини 19 століття - — [[сорочка]] туниковидного крою (сярк, хамі), смугаста [[спідниця]] (сеелик, керт), тканий [[пояс]], верхня суконна коротка [[кофта]] в [[талія|талію]] (кампсун) або безрукавка (лийстик). На півночі поширена коротка [[блуза]] з пишними рукавами (кяйсед). Заміжні жінки носили [[фартух]], полотенчатый [[головний убір]] (линик), пізніше - — полотняний чіпець (тану), на півночі і заході - — убір типу кокошника (поттмютс, кабимютс). Головний убір дівчат - — вінець на твердій основі (пярг) або [[стрічка]]. Характерне льняне (ылалиник, каал) або шерстяне [[покривало]] (сыба). Святковий одяг прикрашався срібними фібулами - — конічними (сыльг) і плоскими (преэс), ланцюжками з монетами і намистами; особливо рясні нагрудні прикраси сету. Жіночий одяг сету відрізняли російські елементи: рубаха-долгорукавка (пізніше - — т.з. новгородського типу з широкими рукавами) і глухий косоклинный [[сарафан]] (рююд, сукман). Головний убір - — полотенчатый линик, дівчата носили вінець російського типу (ваник).

Чоловічий одяг - — туниковидна сорочка з прямим розрізом коміра (сярк), [[штани]] - — довгі або по (пюксид) коліна, [[жилет]] (вест), [[куртка]] (ваммус), повстяний [[капелюх]] (каап). У сету була поширена російська косоворотка. Верхній чоловічий і жіночий одяг - — каптан, [[зима|взимку]] [[шуба]].

[[Взуття]] - — шкіряні постоли (пастлад), у свята - — туфлі у жінок, високі чоботи у чоловіків. Були поширені в'язані кольорові рукавички (киндад), [[панчохи]] (сукад), [[шкарпетки]] (сокид).

{| border="0" cellpadding="2" cellspacing="2" align="center"

|[[ЗображенняФайл:Eesti rahvarõivad-EE 1.jpg|250px]]

|[[ЗображенняФайл:Eesti rahvarõivad-EE 2.jpg|250px]]

==== Кухня ====

Основна традиційна їжа - — житній [[хліб]] (лейб), каші (головним чином ячмінні), юшки, овочі (бруква, ріпа, капуста, з 19 століття - — картопля), [[риба]], кисле [[молоко]], [[м'ясо]] (солона і копчена свинина, баранина, яловичина).

Напої - — [[квас]] (розжарюй, таар), [[пиво]] (илу).

До свят випікали чистий житній або пшеничний хліб (сепик), готували ковбаси (на півдні - — кров'яні, на півночі — - "«білі"», з начинкою з крупи), [[холодець]] (сюльт, яхелиха). Для півдня характерний [[сир]] (сийр).

== Література ==

# {{note|1}} Наулко В. Естонське населення в Україні // Народна творчість та етнографія. 1970. №5№ 5