Тютюнник Василь Никифорович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
OlegB (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Тютюнник Василь Никифорович''' ([[17 серпня]] [[1882]] Полтавська губерня — [[19 грудня]] [[1919]]
== Служба в російській армії ==
Закінчив Тифліськ юнкерске училище, служив офіцером піхотних частин російської армії, брав участь у російсько-японській та [[Перша світова війна|Першій світовій]] війнах. В [[1917]] — підполковник, командир батальйону 25-ї Сибірської стрілкової дивізії.
== Служба в українській армії ==
З березня [[1918]] — в українській армії, помічник начальника відділу Генерального штабу. Знаходився на військовій службі і в период правління гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|П. П. Скоропадського]], одночасно будучи членом оппозиційного Українского национального союзу і беручи участь у підготовці антигетьманського повстання, прибічником [[Петлюра Симон Василійович|Симона Петлюри]]. З листопаду [[1918]] був заступником начальника Генштабу — начальником оперативного відділу (у військах Директорії, проголосившої створення Української народної республіки (УНР)), брав участь у поході на [[Київ]], який завершився скиненням гетьманської влади.
В кінці травня [[1919]], коли українська армія знаходилася в скрутному становищі, ведучи одночасно бойові дії проти Червоної армії та польських військ, В. Тютюник разробив план прориву військ УНР у напрямку [[Проскурів|Проскурова]] («Проскурівська операція»), яка почалася [[1 червня]] 1919. В результаті її виконання вдалося відбити у Червоної армії Проскурів, [[Камянець-Подільський]] (в якому размістились урядові органы УНР) і ряд інших.
{{Bio-stub}}▼
== Командуючий армією ==
Після успіху Проскурівської операції — начальник штабу армії УНР, а через місяць — командуючий армією. Генерал-хорунжий армії УНР. З серпня 1919, одночасно, — командуючий Східною групою об'єднаної армії УНР і Галичини. В серпня 1919 військам під командуванням Тютюника вдалося відбити у Червоної армії міста [[Віниця]] і [[Жмеринка]]. Однак вже в листопаді 1919 вони потерпіли поразку від білих військ генерала [[Денікін Антон Іванович|А. І. Денікіна]].
[[17 листопада]] — [[22 листопада]] 1919 керував обороною Проскурова від білих військ. Захворів тифом, від наслідків якого помер від разриву серця у Рівному.
Сучасники відмічають, що Тютюник, плануюси операції, любил ризикувати. Був видатним полководцем УНР, выступав за ведення бойових дій до останньої можливості. На відміну від ряду інших українських воєначальників, не намагався конкурувати з Симоном Петлюрою.
На могилі генерала Тютюника в Рівному в 1930-е роки на кошти учнів Рівненської української приватної гімназії було встановлено пам'ятник, реставрований в [[1992]]. В [[2001]] на будівлі Рівненського військового шпиталя, де помер Тютюник, було встановлено меморіальну дошку.
== Посилання ==
* [http://history.franko.lviv.ua/IIIt_2.htm Біографія]
* [http://hrono.rspu.ryazan.ru/biograf/bio_u/ukraina.html Біографія]
== Література ==
* {{ЕУ}}
* {{Біляїв}}
▲{{Bio-stub}}
[[Категорія:Персоналії Тю]]
| |||