Бакла: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Helgi (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Image:Bakla 1.jpg|thumb|right|250px|Бакла.]]
{{coord|44.810047|N|34.004475|E|display=title}}
'''Бакла''' ({{lang-uk|Бакла}}, {{lang-crh|Baqla}}, бакла — квасоля) — урочище в Бахчисарайському районі Криму. Розташоване на крутому південному схилі Внутрішньої гряди Кримських гір у 2,5 км від села Скелястого.
== Геологія ==
Крутий укіс куести складається з пласта міцного мшанкового і залеглого поверх нього нуммулітового вапняку. Ці пласти мають різну міцність і руйнуються з різною швидкістю. Внаслідок цього тут добре виражені два карнизи та тераса між ними. Форми вивітрювання вапняку набувають оригінальних форм, а у вапняках на крутих схилах куести можна побачити раковини викопних устриць, морських їжаків та інших мешканців древнього моря, що існувало тут більше 50 мільйонів років тому.
З оригінальних форм вивітрювання примітний 40 метровий сфінкс, нижче якого по схилу ряди тисяч природних поглиблень - ячійок - зразків стільникового вивітрювання гірських порід.
Бакла приваблює відвідувачів оголеннями гірських порід, що стали в 1984 р. об'єктом офіційної екскурсії Міжнародного геологічного конгресу, що проходив тоді в Криму. Тут проходять практику майбутні геологи вузів Росії і України.
== Печерне місто Бакла ==
Приблизно у другій половині III століття на вершині Бакли було засновано укріплене поселення. У V - першій половині VI ст. тут було споруджено першу лінія його оборони, посилену в VIII-IX століттях. Стіни захищали найбільш уразливий південний пологий схил. У кінці III - початку IV століть укріплення становило єдине ціле з іншим селищем, з південної сторони якого розміщувалися господарські споруди виноробного комплексу. У VI ст. на місці виноробного комплексу побудували замок. Його оборонні споруди були складені з великих блоків вапняку на вапняному розчині. Бойові печери перебували під західною ділянкою цитаделі в двадцятиметровому обриві. У деякі з них вели люки, в інші - висічені в скелі сходи. Тут несли дозор і вели фланговий обстріл наступаючого ворога лучники і пращники. Приміщення господарського та оборонного призначення вирубувалися у мергелях і вапняках крейдяного карниза куести. Замок був захищений ровом.Примикаючі до замку слобода і сільське поселення було не захищене стінами, що було характерно для феодальних комплексів середньовіччя. На місці сільського поселення часто знаходять уламки великих глиняних піфосів; у східній частині виявлено залишки гончарної печі.
Зараз на території Бакли можна побачити сліди двоповерхових будинків і вузеньких вулиць, невеликого храму IX ст., вбудованого в комплекс житлових приміщень, висічені в скелях могили, зернові ями, залишки виноградних давилень, кладок стін, залишки кріпосної стіни і башти, жолоби для збору води, сходи, печерну церкву, близько 100 штучних печер, вирубаних у вапняках і розташованих в два яруси. Печери були господарського та оборонного призначення, а населення жило в наземних спорудах, які не збереглися.
На західній околиці Бакли збереглися залишки великої церкви і чотирикутних склепів, висічених в скелі. Це ймовірно монастир. У скелях вирубано напівкруглі келії з низькими коридорами, в стінах яких видовбано ніші для світильників і лампад. Тут же знаходиться грот з настінними малюнками: фігури святих мучеників, хрести, силуети храму, кораблів і риб. Над цим церковним комплексом у виступі скелі знаходиться дуже невелика печерна церква.
Недалеко від церкви, вниз за течією річечки Куба в 1970 році відкрито некрополь V-IX століть. У результаті розкопок досліджено понад 800 поховальних споруд, в основному склепів, у яких ховали з IV по XI століття н. е.. У Бахчисарайському музеї представлено речі з поховань: візантійські поясна пряжка і браслет, дві фібули (що кріпилися на грудях ланцюжком), кільця, хрести, посуд з кераміки та скла.
У долині навпроти Бакли відкрито залишки трьох храмів. Найранніший возведено у VIII-IX століттях. У X-XI ст. було споруджено хрещатий у перерізі храм, від якого збереглися уламки арочного порталу та фрагменти фриза візантійського стилю. У XII-XIII ст. на місці храму було зведено інший, простіший.
Городище загинуло під ударами татарського війська золотоординського беклярбека Ногая в 1299 році.
Бакла вперше вивчалася співробітниками Кримського краєзнавчого музею в 1929 році, з 1961 року його вивченням займався Державний Історичний музей. У пострадянський час Бакла та навколишні некрополі піддаються розграбуванню «чорними археологами».
| |||