Священний синод Російської православної церкви: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
ЮОЧ (обговорення | внесок) |
V.ost (обговорення | внесок) →Синодальний період: доповнив період історії ПРЦ С-Петербурзького синодату. |
||
Рядок 1:
'''Священний Синод Російської православної церкви''' — відповідно до діючого статуту [[РПЦ]]<ref>http://www.mospat.ru/index.php?mid=166</ref> вищий орган управління [[Російська православна церква|Російською православною церквою]] в період між [[Архієрейський Собор Російської православної церкви|Архієрейськими соборами]]. У [[Синодальний період]] — вищий орган управління РПЦ.
== Синодальний період Православної російської церкви ==
Після скасування [[Петро І|Петром I]] патріаршого управління Церквою, з [[1721]] до серпня [[1917]] року заснований ним '''Святійший Правлячий Синод''' був вищим державним органом церковно-адміністративної влади Російської імперії, що замінив собою [[патріарх]]а в частині загальноцерковних функцій та зовнішніх зносин (номінально існував до [[1 лютого]] [[1918]] року). Члени Святійшого Правлячого Синоду призначались імператором. Представником імператора в Синоді був "Обер-прокурор" Святійшого Правлячого Синода.
Першим правильником С. П. С. був «Духовний реґлямент», що його опрацював Т. Прокопович. С. П. С. складався Із представників вищої ієрархії (постійним чл. його був митр. київ.), яких іменував цар; діяльність С. П. С. контролювалася світською владою, її представником у С. П. С. з 1722 був оберпрокурор у ранні мін., який очолював С. П. С. і був вершителем церк. справ. 1764 від С. П. С. відібрано госп. оправи і залишено суто церк., духовне шкільництво та духовне судівництво. С. П. С. постійно обмежува" залишки самобутности Київ. митрополії, він виступав проти вживання української мови у церк. шкільництві (1860, 1912). По відновленні патріархату у 1917 °C. П. С. перестав існувати.
| |||