Апухтін Олексій Миколайович: відмінності між версіями

Народився в небагатій [[дворяни|дворянській]] родині з древнім корінням, що походить з [[Франція|Франції]]. Дитинство пройшло в родовому маєтку  — [[садиба|садибі]] Павлодар, що належав батьку батькові поета( (тодішня [[Калузька губернія ]]). Батьки бачили сина майбутнім юристом. Тому відправили сина в [[Петербург]] на навчання.

Російські письменники старшого покоління пильно приглядалися до поетичних проб молоді. Вірш 14-літнього Апухтіна потрапив на очі І.[[Тургенєв ТургеневуІван Сергійович|Іванові Тургенєву]] і той, заручившись підтримкою поета [[Фет Афанасій Афанасійович|Афанасія Фета]], надрукував його.

=== Імператорське училище правознавства ===

У [[1859]] роціроку закінчив престижне на той час [[Імператорське училище правознавства]]. Його вважали кращимнайкращим учнем ву класі, бо той мав вищінайвищі оцінки. Окрім навчання, Олексій займається і [[література|літературою]], що була престижною галуззю дворянської культури і переживала в Російській імперії добу справжнього розквіту. Олексій Апхутін був одним з редакторів журналу учбовогонавчального закладу  — « Училищний вісник ».

Юриспруденція мало приваблювала молоду людину, хоча після закінчення училища той працював в міністерстві юстиції. Бажання побідьше узяти від життя приводило до кутежів, бенкетів, що закінчувались скандалами. З''' 1862 р'''.року жив в родовому маєтку.

Саме на цей період випадають написання відомих віршів і їх оприлюднення. У''' 1854 р'''.року перші юнацькі вірші Апухтіна друкує тодішня військова [[газета]] « Русский инвалид»  — тобто «російський ветеран» («Епамінонд», «Наслідування арабському»). [[Видання]] мало благодійницьке спрямування і частку прибутку виділяло на користь військових ветеранів, удов та сиріт вояків. Свідомість поета кладалась під впливом різнохарактерних подій, ідей, авторитетів, всмоктуючи усі протиріччя дореформеної і післяреформеної [[Російська імперія|Російської імперії]].

::: Сегодня  — первое апреля.( уривок жартівливого вірша «Перше ківтня»1857  р.)

Але його творчість залишалася в межах тодішньої дворянської культури. Художні особливості творчості поета наближені до подібних у Михайла [[Лермонтов Михайло Юрійович|Михайла Лермонтова]]а, хоча Апухтін не міг особисто знати уславленого попередника.

Меланхолійність, сильні почуття ліричного героя і внутрішня музичність творів Апухтіна спонукала тодішніх [[композитор]]ів до створення [[романс]]ів на вірші поета. [[Петро Ілліч Чайковський]] написав шість романсів на вірші Апухтіна :

* « Кто идёт »( 1860 )

* « Забыть так скоро » ( 1870 )

* « Он так меня любил » ( 1875 )

* « Ни отзыва, ни слова, ни привета » ( 1880 )

* « День ли царит » ( 1880 )

* « Ночи безумные » ( 1886 ).

::: ''Ночи бессонные, ночи безумные!''( 1886 )

У''' 1886 р'''. вийшла з друку перша збірка поетичних творів поета. Серед прози літератора  — « Щоденник Павла Дольського », фантастичне оповідання « Між життям та смертю », « З архіву графіні Д. ». Прозаїчні твори Апухтіна високо поціновував письменник [[Михайло Булгаков]] .

Друк першої книги прийшовсяприпав на 46 рік його життя тому, що Апухтіна жорстоко критикували в пресі. А він не бажав прийматибрати участь в літературній боротьбі, а бути байдужим до нападів і несправедливих атак не міг. Видання 1846  р., раптово, мало успіх і було перевидано двічі ще за життя поета.

Значуще місце поета в російській літературі закріпили і сім посмертних збірок творів з 1895 по 1912  рр.

Прогрес хвороби спонукав до звільнення. Останні роки жив дома. Помер в Петербурзі у '''1893 р'''. Прах поховали в родинному селищі ФадээвоФадєєво.

=== Відомі твори ( російською ) ===

=== Друковані твори ( російською ) ===