Збирачки хмизу: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kibeee (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 1:
{{Витвір мистецтва
Рядок 15 ⟶ 14:
|музей = [[Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна]]
}}
'''
== Селянська тема Милле ==
У Мілле майже неможливо знайти картини великі за розмірами: довжина уславленого полотна «Анжелюс» - 66 см, «Збирачок колосся» - 111 см, «Відпочинку на жнивах» - 116 см
Маленьким шедевром стали і «Збирачки хмизу»,
Дослідники дивувались — нема ні ефектної композиції, ні яскравих фарб. Нікого не вбивають і ніхто не кричить. А глядачі хапались за серце. Мілле навертав обличчя буржуазного суспільства до народу, до надмірної праці селян, до співчуття тим, хто важко і страшно працював на землі. Він навертав суспільство ( і мистецтво Франції ) до [[гуманізм]]у. І це перекривало і маленькі розміри картин Міллє, і відсутність колористичних скарбів, театральних жестів, криків тощо. В мистецтво поверталася гірка правда сьогодення.
Його поклик почули. Міллє став [[авторитет]]ом в живопису. І як завжди, одні закричали про його заполітизованість, інші вбачали в ньому надзвичайність, [[феномен]]. Його картини стали добре купувати.
== Провенанс ==
Колись «Збирачок хмизу» придбав [[Третьяков]]. Ні, не Павло, що купував і підтримував російських художників, а потім подарував Москві галереюкартин російських митців, що носить нині його ім'я. Придбав брат Павла — Сергій Третьяков, що колекціонував твори митців Західної [[Європа|Європи]] і передчасно помер. Зазвичай він відсилав гроші в Париж своєму агенту, а той, на свій розсуд побачивши гідне, купував і відсилав у [[Москва|Москву]]. І розсуд, і купівля виявились дуже вдалими. В Москві це майже єдина ( окрім ще одного пейзажу ) сюжетна картина Мілле.
== Джерела ==
* Dario Durbé, Anna M. Damigella: ''Corot und die Schule von Barbizon''. Pawlak, Herrsching 1988, ISBN 3-88199-430-0
| |||