Кам'янопіль (Львівський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Розстановка наголосів згідно з «Словники України» 3.0; косметичні зміни |
|||
Рядок 88:
[[1938]] року будують дерев’яну дзвіницю на три дзвони, церковний двір обгороджують дерев’яним парканом, довкола церкви насаджують ясени, дерево-символ Кам’янополя. Три дзвони новозбудованої дзвіниці сповіщали жителів села про недільні та святкові богослужіння. Споконвіку в наших селах існував звичай, що на Великдень дзвони не дармували. Як причепилось до них парубоцтво по освяченні пасок, то не давало їм спуску до Провідної неділі. А коли вже старші хлопці залишали дзвони та йшли бавитись гаївки, то приходила черга дітлахів. Яке то було щастя, яка радість дорватись до дзвона. І виспівували дзвони по довкільних селах.
Після о. Пилипця, якого [[1937]] року переводять в с. Великі Підліски (де він і помер 1943 р.), парохами в церкві були: колишній [[капелан]] Українських січових стрільців о. Богдан Кучабський (1937р.), о. Іван Романчукевич (1937 – 1940 рр.), який емігрував на захід, та в [[1945]] був впійманий большевицькою агентурою та повернутий до Самбора, о. Стисловський (1940 р.) та о. Степан Хабурський (1940-1944 рр.), котрий на даний час проживає в [[Торонто]] (Канада).
Період життя Кам’янопільської церкви з [[1937]] по [[1944]] роки на жаль маловідомий. [[Друга Світова Війна]] принесла зміни не лише на державному рівні, але й на рівні окремо взятої громади.
| |||