Вікіпедія

Перший штучний супутник Землі: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
шаблон, правопис
доповнення, правопис
Рядок 6:
 
<!-- Основні параметри -->
| Повна назва = Простий Супутник-1 (ПС-1)
| COSPAR ID = 1957-001B
| NORAD ID = 00002
| Організація =
| Виготівник = [[ОКБ-1]]
| Оператор =
| Тип апарата = <!-- проліт, посадка, орбітальний -->
| Проліт = <!-- небесного тіла -->
| Дата прольоту =
| Нині рухається до =
| Штучний супутник = [[Земля|Землі]]
| Вихід на орбіту = <!-- небесного тіла -->
| Обертів = 1440
| Дата запуску = [[4 жовтня]] [[1957]]<br/>19:28:34 [[UTC]]
| Ракета-носій = [[Спутнік (ракета-носій)|Спутнік]] 8К71ПС
| Номер запуску =
| Космодром = [[Байконур]]
| Тривалість польоту = 92 доби
| Схід з орбіти = [[4 січня]] [[1958]]
 
<!-- Технічні параметри -->
| Маса = 83,6
| Розміри = максимальний діаметр 0,58 м
| Потужність =
| Джерела живлення =
Рядок 37:
| Велика піввісь =
| Ексцентриситет =
| Нахил = 65,1°
| Період = 96,7 хвилини
| Апогей = 947 км
| Перигей = 228 км
| Обертів за добу =
| Висота орбіти =
| Час перетину екватора =
 
<!-- Посадка на небесне тіло -->
| Небесне тіло =
| Дата і час посадки =
| Місце посадки =
| Зліт =
 
<!-- Прилади -->
Рядок 55 ⟶ 49:
| Головні прилади =
| Роздільна здатність =
 
<!-- Транспондери -->
| Транспондери =
| Діапазон(и) =
| Зона покриття =
| Вихідна потужність =
| Діапазон =
 
| Вебсторінка = <!-- якщо є -->
}}
'''Перший штучний супутник Землі''' був запущений на [[орбіта|орбіту]] в [[СРСР]] [[4 жовтня]] [[1957]] року. Кодове позначення супутника&nbsp;— ПС-1 (Простий Супутник-1). Запуск здійснювався з 5-го науково-дослідного полігону міністерства оборони СРСР «Тюра-Там» (що отримало згодом відкрите найменування космодром [[Байконур]]), за допомогою ракети-носія «Супутник» (Р-7).
 
Над створенням штучного супутника [[Земля|Землі]] на чолі з основоположником практичної космонавтики [[Корольов Сергій Павлович|С.&nbsp;П.&nbsp;Корольовим]] працювали вчені [[Келдиш Мстислав Всеволодович|М.&nbsp;В.&nbsp;Келдиш]], М.&nbsp;К.&nbsp;Тихонравов, Н.&nbsp;З.&nbsp;Лідоренко, В.&nbsp;І.&nbsp;Лапко, Б.&nbsp;С.&nbsp;Чекунов і багато інших.
 
== Супутник ==
Корпус супутника складався з двох напівоболонок із стикувальними шпангоутами, сполученими між собою 36 болтами. Герметичність стику забезпечувала гумова прокладка. У верхній напівоболонці розташовувалися дві антени, коженкожна з двох штирів по 2,4 м і по 2,9 м. ЗовніЗзовні супутник виглядав як сфера, діаметром півметра, з чотирма антенами. На ньому було встановлено 2 радіопередавачі з джерелами живлення.
 
== Параметри польоту ==
Рядок 78 ⟶ 65:
* Максимальний діаметр&nbsp;— 0,58 м
* Нахил орбіти&nbsp;— 65,1°
* Період обертання&nbsp;— 96,7 минхилини
* [[Перигей]]&nbsp;— 228 км
* [[Апогей]]&nbsp;— 947 км
Рядок 84 ⟶ 71:
 
== Історія запуску ==
[[Файл:Russia-Moscow-VDNH-Rocket_R-7-1.jpg|left|thumb|Копія Р-7 у Москві на ВДНХ]]
Польоту першого супутника передувала титанічна робота радянських ракетних конструкторів на чолі з Сергієм Корольовим. Багато хто з них працював в «[[шарашка]]х». Незважаючи на це, вже в січні 1957 року Корольов направив доповідну записку в Раду Міністрів СРСР, де писав, що в квітні-червні 1957 року можуть бути підготовлені дві ракети в супутниковому варіанті, «і запущені відразу ж після перших вдалих пусків міжконтинентальної ракети». 21 серпня 1957 здійснено другий успішний запуск, через 6 днів [[ТАСС]] повідомило про створення в СРСР міжконтинентальної балістичної ракети, і Корольов впритул зайнявся підготовкою до космічного запуску. Його колективу потрібно було поспішати, адже того ж року в [[США]] також в планах стояв запуск першого штучного супутника.
 
Спочатку передбачалося запустити важкий супутник з низкою наукових приладів&nbsp;— об'єкт Д. Однак роботи по ньому затягувалися, і було вирішено розробити дуже простий апарат з двома радіомаяками для проведення траєкторних вимірювань, а важкий супутник полетить наступного, 1958 року, в травні. Діапазон передавачів простого супутника був вибраний так, щоб стеження за супутником могли здійснювати радіоаматори. Старання конструкторського бюро Корольова виявились успішними. 4 жовтня о 22 годині 28 хвилин 34 секунди за московським часом (19 годин 28 хвилин 34 секунди за Грінвичем) здійснено успішний запуск. Через 295 секунд після старту ПС-1 і центральний блок ракети вагою 7,5 тонни були виведенівийшли на еліптичну орбіту заввишкиз в апогеїапогеєм 947 км, ві перигеїперигеєм 288 км. На 314,5 секунді після старту відбулосяСупутник відокремлення Супутникавідокремився і він подав свій голос. «Біп! Біп!»&nbsp;— так звучали його позивні. На полігоні їх ловили 2 хвилини, потім Супутник пішов за горизонт. Люди на космодромі вибігли на вулицю, кричали «Ура!», гойдали конструкторів і військових. І щеЩе на першому оберті пролунало повідомлення ТАСС: «.В результаті великої напруженої роботи науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро створений перший в світі штучний супутник Землі.» Супутник літав 92 дні, до 4 січня 1958 року, зробивши 1440 обертів навколо Землі (близько 60&nbsp;млн км), а його радіопередавачі працювали протягом двох тижнів після старту.
 
До спостережень за сигналами Супутника було запрошено всіх радіоаматорів СРСР і світу. Журнал «Радіо» заздалегідь надрукував детальні рекомендаціі щодо прийому сигналів з космосу.<ref>В. Вахнин. Искусственные спутники Земли (справка для радиолюбителей-наблюдателей).//«Радио», 1957, №&nbsp;6, с. 14-17</ref><ref>А. Казанцев. Наблюдения за радиосигналами с искусственных спутников Земли и их научное значение.//«Радио», 1957, №&nbsp;6, с. 17-19</ref>
 
== Значення польоту ==
[[Файл:Rocket vdnx sep 2008.jpg|thumb|Завойовникам космосу"]]▼
Офіційно «Супутник-1» як і «Супутник-2» Радянський Союз запускав відповідно до прийнятих на себе зобов'язань по Міжнародному Геофізичному Року. Супутник випромінював радіохвилі на двох частотах, це дозволяло вивчати верхні шари [[іоносфера|іоносфери]], адже до запуску першого супутника можна було спостерігати тільки за віддзеркаленням радіохвиль від областей іоносфери, що лежали нижче за зону максимальної іонізації іоносферних шарів.
 
Але Супутник мав набагато більше політичне значення. Його політ побачив весь світ. Випромінюваний ним сигнал ловив будь-який радіоаматор в будь-якій точці земної кулі. І це йшло в розрізврозріз з американською пропагандою про сильну технічну відсталість Радянського Союзу. Взагалі запуск першого супутника завдав по престижу США великого удару. Буквально недавно американський уряд повідомив громадянам про створення досконалої системи [[ППО]], і ось кожні півтори години над територією США пролітає невразливий радянський апарат. Багато американських газет заздалегідь передчували успіх США в космічній гонці, і ось «Нью-Йорк таймс» повідомляє: «90 відсотків розмов про штучні супутники Землі припадало на частку США. Як виявилось, 100 відсотків справи припало на Росію.». Запуск першого супутника США відбувся лише [[1 лютого]] [[1958]] року, коли з другої спроби був запущений «Експлорер-1», масою в 10 разіввдесятеро менше ПС-1 (8,3 кг).
 
== Відзнака ==
▲[[Файл:Rocket vdnx sep 2008.jpg|thumb|Завойовникам космосу"]]
Дата запуску вважається початком космічної ери людства, а в Росії оголошний як пам'ятний день Космічних військ. На честь цієї події 1964 року в [[Москва|Москві]] на проспекті Миру, біля станції метро ВДНХ був споруджений 99-метровий обеліск «Завойовникам космосу» у вигляді злітаючої ракети, що залишає за собою вогненний шлейф. 4 жовтня 2007 року, в день 50-річчя запуску ПС-1, в місті [[Корольов (місто)|Корольові]] відкрився пам'ятник першому штучному супутнику Землі.
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Перший_штучний_супутник_Землі