|
== Історія розробки ==
З самого початку робіт над проектом F-14 замислювався як літак, здатний опанувати повітряним простором у безпосередній близькості від [[авіаносець|авіанесучих кораблів]], з яких передбачалося використовувати ці літаки, як додаткова завдання він також повинен був здатний завдавати ударів по тактичним наземних і надводних цілях. У січні [[1969]] року проект F-14 виграв конкурс оголошений [[ВМС США]], на новий літак, що передбачався на заміну застарілим [[McDonnell Douglas F-4 Phantom II|F-4 «Фантом» II]] . Перший прототип піднявся в повітря [[21 грудня]] [[1970]]а і за ним відразу пішла передсерійна партія з 11 літаків. Влітку [[1972]] року були завершені випробування F-14 на авіаносцях та промислові поставки для флоту почалися в жовтні того ж року. «Томкет» становили ескадрильї [[винищувач-перехоплювач|винищувачів-перехоплювачів]], у складі авіаносних груп.
F-14 був орієнтований в першу чергу на відбиття ракетних ударів по корабельних угруповань. Основним елементом F-14 є система управління озброєнням Hughes AN/AWG-9. За інформацією міністерства оборони СРСР, дальність виявлення цілі з ЕПР 3 м² — 160 км, супровід 24 цілей, діапазон роботи РЛС 8-10 ГГц. Дальність виявлення теплопеленгатори (телескоп) в ППС — 220 км, в ЗПС — 300 км. <ref>[http://www.airwar.ru/other/bibl/f14book.html Міністерство оборони СРСР. Палубний винищувач F-14. 1984р. с.33, 44]</ref>. Для ближнього бою «Томкет» має вбудовану 20-мм автоматичну гармату General Electric [[M61A1]] Vulcan, з бойовим комплектом у 675 набоїв. Основу ракетного озброєння становили чотири [[ракета «повітря-повітря»|ракети «повітря-повітря»]] [[AIM-54]] або [[AIM-7]], що розташовувалися на пілонах під [[фюзеляж]] їм. F-14 є єдиним літаком, здатним нести ракету «повітря-повітря» великої дальності AIM-54A Phoenix. Ця ракета, вартістю 500 тис. доларів, здатна вражати цілі на відстані 185 км. Це дає F-14 можливість знищувати більшість літаків супротивника до того, як сам він з'явиться у них на екрані радара. На додаток до них на підкрильних пілонах могли розташовуватися ще чотири ракети [[AIM-9]] Sidewinder. Крім того, «Томкет» був здатний нести до 6576 кг наступального озброєння різного класу.
Роботи над F-14A були затьмарені втратою першого прототипу в грудні [[1970]] а, однак незважаючи на це, ВМС США були поставлені 478 машин і ще 79 були продані [[Іран]] у в [[1976]]—[[1978]] роках модифікація F-14A-GR. Наступною мала стати модель F-14B, оснащена двигунами Pratt & Whitney F401-PW-400, але роботи над нею були згорнуті. Замість цього 38 літаків F-14A починаючи з 1986 були переоснащені двигунами [[F110 (двигун)|General Electric F110-GE-400]], і згодом отримали позначення F-14B. Модифікація F-14D відрізнялася від попередніх більш потужним радаром Hughes AN/APG-71, система дозволяє супроводжувати 24 цілі і здійснювати захоплення і запуск ракет по 6 з них одночасно, на різних висотах і дальностях, удосконалень [[авіоніка|авіонікою]] і переобладнаної кабіною. Всього було побудовано 37 літаків цього типу, ще 104 переробили з раніше випущених F-14A вони мали позначення F-14D (R).
== Експлуатація ==
|
