Ірландсько-англосаксонське письмо: відмінності між версіями

'''Ірла́ндсько-англосаксо́нське письмо́''' — форма [[напівуніціал]]у, один з істоичних етапів розвитку латинського письма.

 

Разом з християнською релігією мандрівні ченці-місіонери поширювали і християнське письмо. Таким шляхом напівунціальне письмо перейшло у VI сторіччі до [[Ірландія|Ірландії]], а звідти й далі до найближчих сусідів — [[Англосакси|англосаксів]]. Римський курсив був абсолютно невідомий на Британських островах. Тому напівунціальне письмо в цих країнах мав своєрідну форму, іншу ніж на материку. Пізніше різні модифікації англосакського письма стали розповсюджуватися і на материку іммігрантами, відомими під назвою «Шотландських ченців». Вони засновували у Франції, в Німеччині, Швейцарії, Італії монастирі з скрипторіями (писемними палатами; від латинського слова scriptor — писар, писар, переписувач). Школи які виникли в цих скрипторіях зіграли помітну роль в подальшому розвитку письма.