|
'''Сер Ґавейн Оркнейський''' ({{lang-en | Gawain}}, {{lang-fr | Gauvain}}) - [[Лицарі Круглого Столу|лицар Круглого Столу]], один з центральних персонажів Артурівського циклу, вважався першим або другим по доблесті витязем, рівним [[Ланселот]]у. Син короля [[Лот Оркнейський | Лота Оркнейського]] і Морґаузи [[Тінтагель]], племінник [[Король Артур | короля Артура Пендрагона]] і потенційний його спадкоємець. Старший з чотирьох Оркнейських братів: [[Ґахеріс]]а (який був зброєносцем Ґавейна), [[Ґарет]]а білоручки і [[Аґравейн]]а.
== Ґавейн (ГовенҐовен) у французькій літературі ==
У [[Кретьєн де Труа | Кретьєна де Труа]] ГовенҐовен - авантюрист, улюбленець долі і улюбленець жінок. ГовенҐовен став протагоністом незліченною низки авантюрних романів у віршах, таких, як «[[Лицар зі шпагою]]», «[[Мул без вуздечки]]», «[[Згубний цвинтар]]» і багато інших. Цей [[лицар]] як не можна краще підходив для пригодницького роману посткретьеновскогопосткретьенівського періоду, коли центр ваги творитворів переміщувавсяпереміщався з моральних проблем на опис пригод як таких, щедро уснащенних усіляким чаклунством і чортівнею. ГовенҐовен не був "молодим" героєм, якими були, наприклад, [[Ерек]], [[Кліжес]] або [[Парцифаль]]. Він був лицарем зі сформованим характером, зразковим, але не ідеальним. Він був сміливий і шляхетний, але в почуттях своїх - поверховий і непостійний. Він часто закохувався, але рідко по-справжньому любивкохав. ГовенҐовен кидався стрімголов у пригодапригоди не заради любовікохання, не в ім'я вдосконалення своїх якостей лицаря[[лицар]]я, а лише через нездоланноїнездоланну спрагиспрагу ще і ще раз зіткнутися з небезпекою.
У романах [[XIII століття]] а саме ГовенҐовен став чистим варіантом мандрівного лицаря[[лицар]]я, викликавши потім нескінченні наслідування.
У англійськоїанглійській літературноїлітературній традиції образ ГовенаҐовена отримав дещо іншуінше трактування; приклад тому - роман «Сер Ґавейн і Зелений Лицар».
== Ґавейн і Білий Олень ==
|
