Закон мінімуму Лібіха: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 2:
[[File:Minimum-Tonne.svg|thumb|Бочка Лібіха]]
'''Закон мінімуму Лібіха''', встановлений [[Юстус фон Лібіх|Ю. Лібіхом]] (1840) — закон, згідно якого відносна дія окремого [[Екологічні фактори|екологічного фактора]] тим сильніша, чим більше він наближається у порівнянні з іншими екологічним факторами до мінімуму. За цим законом, від речовини, концентрація якого є мінімальною, залежить ріст рослин, величина і сталість їх урожаю. З.м.Л. (закон щодо ролі екол. факторів в розповсюдженні і кількісному розвитку організмів) не стосується систем з нестійким станом, коли надходження в них різних речовин змінюється незакономірно і лімітуючими поперемінно або одночасно стають декілька факторів. Багато в чому З.м.Л. уточнюється [[закон толерантності Шелфорда|законом толерантності Шелфорда]].
== Узагальнення і розширення==
Багато дослідників (зокрема, Тейлор) розширили це положення, включивши до нього, окрім поживних речовин, ряд інших факторів, наприклад, [[температура|температуру]] (мінімальна температура морозостійкості чи зимостійкості).
Ю.Одум, який багато уваги приділяв проблемам лімітуючих факторів, запропонував, щоб уникнути плутанини, обмежити концепцію мінімуму, використовуючи її, як це робить Лібіх, лише до хімічної речовини ([[кисень|кисню]],
[[фосфор|фосфору]], [[хлор|хлору]], [[бор|бору]] тощо), які необхідні для росту і розмноження організму. Інші фактори разом з фактором максимуму Одум вважає доцільним включити в "закон толерантності". Обидві ці концепції об'єднуються в загальний принцип лімітуючих факторів. Отже, "закон мінімуму" – це лише один аспект залежності організму від середовища.
== Приклад ==
| |||