Кавалерійська дивізія: відмінності між версіями

'''Кавалерійська дивізія''' '''''(кд)''''' — основне тактичне [[Військове з'єднання|з'єднання]] в [[кавалерія|кавалерії]] армій багатьох країн з 19 ст. до середини [[20 століття]]. Призначалася для виконання різних бойових завдань, головним чином у рухомих формах бойових дій, у складі [[Кавалерійський корпус|кавалерійського корпуса]], [[Загальновійськова армія|польової (загальновійськової) армії]] й самостійно. У Червоній Армії кавалерійські дивізії виконували [[бойове завдання|бойові завдання]] також у складі [[кінна армія|кінних армій]] і [[Кінно-механізована група|кінно-механізованих груп]] (КМГ).

Уперше кавалерійська дивізія була створена у французькій армії [[Наполеон I|Наполеона I]] на початку [[19 століття]]. Складалася з 2 [[бригада|бригад]] по 2 [[кавалерійський полк|кавалерійських полки]] й входила до складу кавалерійського або [[армійський корпус|піхотного корпусів]]. У Російській імперії в [[1812]] було сформовано 16 кавалерійських дивізій 3-х бригадного складу (2 [[Драгуни|драгунські]] й 1 [[Легка кіннота|легкої кавалерії]]), які зіграли велику роль у [[Франко-російська війна 1812|франко-російській війні 1812]]. Склад кавалерійської дивізії був різним: 1-а гвардійська дивізія мала 4 кірасирських полку, а 2-а гвардійська  — кінногвардійський, [[Улани|уланський]], [[Гусари (рід кавалерії)|гусарський]] і лейб-козачий полки. Усі кавалерійські дивізії включали кінно-гренадерський, драгунський, уланський, гусарський і козачий полки. Незалежно від кількості полків кожна кавалерійська дивізія складалася з 2 бригад.

На початку 1-ої світової війни країни Антанти мали в діючій армії 49 кавалерійських дивізій ([[Росія]]  — 36, [[Франція]]  — 10, [[Великобританія]]  — 1, [[Бельгія]]  — 1, [[Сербія]]  — 1), а Німеччина й [[Австро-Угорщина]] 22 дивізії. У ході війни кавалерійські дивізії у країнах обох коаліцій, як правило, входили до складу польових армій і в основному використовувалися для рішення тактичних завдань.

Напередодні Великої Вітчизняної війни в Червоній армії було 9 кавалерійських та 4 гірсько-кавалерійських дивізії. Кавалерійська дивізія включала 4 кавалерійські полки, [[танковий полк]], окремий кінно-артилерійський та зенітно-артилерійський дивізіони й інші спеціальні частини. За штатами воєнного часу в кавалерійській дивізії передбачалося мати: 9240 чол., 64 [[Легкий танк|легких танка]], 18 [[Бронеавтомобіль|бронемашин]], 32 польових, 16 [[Протитанкова гармата|протитанкових]], 20 [[зенітна гармата|зенітних гармат]], 64 [[міномет]]а. Фактично до початку війни кавалерійські дивізії мали в середньому по 6 тис. чол. У липні  — серпні 1941 за рішенням [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки ВГК]] були створені легкі кавалерійські дивізії (біля 3 тис. чол.).

У зв'язку з великою уразливістю кавалерії від [[Авіаційний удар|ударів авіації]] й вогню [[танк]]ів противника, а також труднощами поповнення кавалерійських формувань кінським складом кількість кавалерійських дивізій у ході війни поступово скорочувалося. До кінця 1943 залишилося 26 кавдивізій, які, як правило, входили до складу кавалерійських корпусів й використовувалися переважно в складі [[Кінно-механізована група|КМГ]] для розвитку прориву, переслідування противника й дій у його [[тил]]у. Виконуючи ці завдання, кавалерійські дивізії внесли певний вклад у розгром німецьких військ.