Право на самооборону: відмінності між версіями

Так, карний кодекс Польщі містить норму, що передбачає звільнення від [[кримінальна відповідальність | відповідальності]] за заподіяння шкоди в рамках необхідної оборони (§ &nbsp;1 ст. 25). Крім того, установлюються межі припустимої оборони (обраний для захисту спосіб повинен відповідати небезпеці зазіхання) і встановлюються правила призначення [[карне покарання | покарання]] у випадку перевищення цих меж: покарання зм'якшується й може навіть не призначатися зовсім (§ &nbsp;2 ст. 25). [[Звільнення від покарання]] відбувається й у тих випадках, коли перевищення меж необхідної оборони з викликано [[страх]]ом або нервовими порушеннями, які були спровоковані зазіханням (§ &nbsp;3 ст. 25)<ref>Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении / Под ред. Н. &nbsp;Ф. &nbsp;Кузнецовой, И. &nbsp;М. &nbsp;Тяжковой. М., 2002. С. 471—472.</ref>.

Аналогічний підхід до відповідальності за перевищення меж необхідної оборони передбачений й карним кодексом Німеччини: не каратьєся таке перевищення, що відбулося через <!-- замішання, --> страх або переляк (§ &nbsp;33)<ref name="kup472">Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении / Под ред. Н. &nbsp;Ф. &nbsp;Кузнецовой, И. &nbsp;М. &nbsp;Тяжковой. М., 2002. С. 472.</ref>.

Карний кодекс Іспанії, установлюючи межі припустимої оборони, указує, що спосіб, обраний для протидії зазіханню, повинен задовольняти критерію "«розумної необхідності"». Передбачається також така умова правомірності оборони, як її неспровокованість тим, хто захищається (п. 4 ст. 21)<ref name="kup472" />.

Карний кодекс Франції допускає правомірне заподіяння шкоди при відбитті незаконного зазіхання на того, хто обороняється або третіх осіб, за умови, що засоби, використовувані для захисту відповідають "«серйозності нападу"» (ст. 122-5); у тому числі спеціально обумовлюється можливість здійснення таких дій (крім [[убивство | навмисного вбивства]]) для захисту [[майно | майна]] від зазіхання при наявності такої необхідності й згідно небезпеки зазіхання. Умови правомірності необхідної оборони від різних категорій злочинних зазіхань установлюються статтями 122-6 й 122-7<ref name="kup472" />.

В карному праві Росії не є [[злочин]]м заподіяння шкоди особі, що зазіхає, у стані необхідної оборони, тобто при захисті особистості й прав що обороняється особи, що захищатьєся або інших осіб, захист законом інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного зазіхання. Шкода, заподіяна при необхідній обороні, не підлягає відшкодуванню й у цивільно-правовому порядку (ч. 2. ст. 1066 ГКЦК РФ).