Фотометричний парадокс: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 25:
== Вирішення ==
У минулому робилися спроби вирішити цей парадокс припущенням, що хмари космічного пилу екранують світло далеких зірок. Але це пояснення некоректне: в однорідному ізотропному Всесвіті пил має нагріватися і світитися так само яскраво, як і зірки. Інше пояснення полягало в тому, що нескінченний Всесвіт влаштований ієрархічно, подібно матрьошці: кожна матеріальна система входить до складу системи більш високого рівня, так що середня щільність випромінювачів світла у міру зростання масштабів прямує до нуля. Однак це припущення відкидається в сучасній космології, заснованій на космологічному принципі, згідно з яким Всесвіт однорідний (та ізотропний).
Правильне пояснення фотометричного парадоксу міститься в космологічній поемі «Еврика» відомого американського письменника [[Едгар Аллан По|Едгара По]] (1848 р.); оскільки ця поема не є науковим твором, авторство можна віддати також німецькому астроному [[Медлер Йоганн Генріх|Йоганну Медлеру]] (1861 р.). Детальний математичний розгляд цього питання був поданий [[Вільям Томсон|Вільямом Томсоном]] (лордом Кельвіном) в 1901 р. Він заснований на ствердженні про скінченність часу існування Всесвіту. Оскільки (за сучасними даними) понад 13 млрд. років тому у Всесвіті не було галактик і квазарів, найдальші зірки, які ми можемо спостерігати, розташовані на відстанях близько 13 млрд. св. років. Це усуває основну передумову фотометричного парадоксу — те, що зірки розташовані на будь-яких, як завгодно великих відстанях від нас. Всесвіт, що спостерігається на великих відстанях, настільки молодий, що зірки ще не встигли в ньому утворитися. Зауважимо, що це анітрохи не суперечить космологічному принципу, з якого випливає безмежність Всесвіту: обмежений не Всесвіт, а а лише та його частина, де за час приходу до нас світла встигли народитися перші зірки.
| |||