Глухівці (центр громади): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ilyaroz (обговорення | внесок) |
Ilyaroz (обговорення | внесок) |
||
Рядок 47:
До смт можна доїхати атомобільним шляхом (з Козятина через Козятин 2 або ж через Пляхову) (з Бердичева через Жежелів або ж через Пляхову) (з Вінниці через Калинівку, Махнівку, Пляхову або Жежелів), залізничним транспортом (зупинка Каолінова (найблища) або Гліхівці (4 км) чи Козятин 2 (3 км)).
==
Поселення було засноване ще в кінці ХІІ століття і назву дістало за місцевістю, так як звідусіль було оточене лісами.<ref>Похілевич «Сказание о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках, городах в приделах губернии находящихся» згадується {{ref-ru}} </ref>
За народними переказами с. Глухівці в старовину іменувалося Глуховим, пізніше назва Глухівці походить від першого поселенця глухого діда Городченка, а також від місцевості, зайнятої селом — в глуші оточуючого лісу.▼
▲За народними переказами с. Глухівці в старовину іменувалося Глуховим, пізніше назва Глухівці походить від першого поселенця глухого діда Городченка, а також від місцевості, зайнятої селом — в глуші оточуючого лісу.
== Історія ==
За легендами, в період татарсько-монгольського завоювання (1237—1240рр) поселення було зруйнованим, а потім знову відродилося.
Природною особливістю Глуховець є велика кількість білого каменя пісковика та високої якості білої глини (каолін), які знаходяться в самому селищі і на південних та північно-західних околицях селища.
Камінь і глина з давніх часів були предметом жвавих промислів і торгівлі жителів селища. Вони в значній мірі підтримували благополуччя місцевого населення, від чого в народі виробилася поговірка: «Якби не глина і не камінці, то пропали б Глухівці». Ця приказка дуже характерно свідчить про характер занять місцевих жителів, які мали в дуже малій кількості орної землі. Особливо ця приказка відноситься до часу кріпосної залежності селян від поміщиків, коли торгівля глиною і каменем сприяла добробуту людей.
До початку ХІХ століття с. Глухівці були у складі Махновецького помістя графів Потоцьких, але за борги останнього вони були розділені у 1796 році між 18-ма його кредиторами, а пізніше належали 12-ти володінням. В 1800 році дрібномаєткові власники багато сімей розпродали на сторону. Внаслідок утисків селище збідніло. Багато людей померло від віспи, «чахотки» і інших хвороб. На 1823 рік село стало малолюдне і убоге, всього 676 жителів. Устрій життя був патріархальний. Сім'ї були великі, на 14-16 чоловік. В ХІХ столітті населення вражало очевидців своєю бідністю і безкультур'ям. Школи в селі не було, серед жителів було лише двоє письменних. З півдня селище прилягає до промислової зони Глуховецького каолінового заводу з кар'єром, де відкритим способом розробляється каолін, потужні поклади якого виявлені геологічними розвідуваннями для перспективного розроблення.
Рядок 115 ⟶ 122:
За високі спортивні досягнення (в 2009 році зайняли ІІІ місце в Вінницькій області з футболу) виконком селищної ради виділив приміщення при будинку культури, де обладнано приміщення для спортсменів (роздягальні, душові).
== Примітки ==
{{reflist}}
| |||